5) набуття права власності на безхазяйну річ;

6) набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився;

7) набутя права власності на знахідку;

8) набуття права власності на бездоглядну домашню тварину;

9) набуття права власності на скарб;

10) набувальна давність.

- До похідних способів належать :

1) набуття права власності на підставі цивільно- правовичх правочинів :

- договір;

- спадкування;

2) набуття права власності у разі приватизації державного та комунального майна:

3) інші.

Висновки

Цивільне законодавство – це система нормативних актів, які містять у собі цивільно-правові норми. Цивільне право – це сукупність юридичних норм, це внутрішня форма права, зміст якого визначається конкретним соціально-економічним розвитком держави. Цивільне законодавство – це система нормативних актів, зовнішня форма права. Цивільне законодавство України знаходиться на стадії розвитку та реформування. Розроблено проект нового ЦК. Він існує з 1996р., але, враховуючи великий об‘єм цього документу, для його формального проходження потрібен час і стабільні умови. Діючий кодекс зазнав фрагментарних змін. Цивільне законодавство складається з Конституцій України, ЦК України, ЗУ “Про власність”, “Про підприємства в Україні”, “Про підприємництво”, “Про господарські товариства”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про цінні папери і фондову біржу” та ряду інших законів і підзаконних актів.

Цивільні правовідносини виникають також із дій, хоча і не врегульованих законом, але таких, що не суперечать загальним засадам і змісту цивільного законодавства. Якщо конкретні суспільні відносини не врегульовані законом, до то цих відносин застосовуються норми, які врегульовують подібні суспільні відносини. Наприклад, певний час лізингові відносини регулювалися законом про оренду. Таке правове регулювання називається аналогією закону. Коли відсутні також норми, що регулюють подібні суспільні відносини, використовуються для регулювання загальні засади і принципи цивільного права. Таке регулювання називається аналогією права. Наприклад: врегулювання відносин, пов‘язаних з застосуванням комп‘ютерних систем, авторських прав, захист інформації, фінансові аспекти, якість продукції. Тут використовуються аналогія права, застосовуються норми, які мають теоретично подібні відношення. Гражданское и торговое право капиталистических государств. – М.: Международные отношения,1993.

Судова і арбітражна практика не є джерелом цивільного права. Верховний Суд України і Арбітражний суд України узагальнюють та аналізують судову і арбітражну практику і на цій основі приймають постанови. Такі постанови є обов‘язковими для використання лише для відповідних судів, це такі методичні рекомендації до вирішення аналогічних питань.

До загальних способів захисту права власності та інших речових прав відносяться: 1) витребування майна власником із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов); 2) вимога власника чи іншого законного володільця про усунення перешкод у здійснені його права, не поєднаних з позбавленням володіння (негаторний позов); 3) позови про визнання права власності.

Спеціальні способи захисту права власності та інших речових прав: 1) вимоги до органів державної влади та управління про захист інтересів власника від правомірного чи неправомірного втручання (напр. Обмеження кількості перевірок державними структурами); 2) способи захисту прав власника у випадках несприятливого збігу об‘єктивних обставин (напр. Державні витрати на відбудову Закарпаття після стихійного лиха); 3) зобов‘язально-правові позови; 4) захист права спадкового володіння земельною ділянкою.

Вищезазначені способи захисту права власності та речових прав регламентуються ЦК України. Майнові права включають в себе право власності та право користування чужим майном (у формі оренди, лізингу, побутового прокату тощо). Під “іншими майновими правами” розуміють саме право користування чужим майном.

Список використаної літератури

1. Гражданское право Украины /Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко/. Харьков: Основи,1996. – Ч.1.

2. Гражданское и торговое право капиталистических государств. – М.: Международные отношения,1993.

3. Милан Бартошек. Римское право (понятия, термины, определения). – М.: Юрид. лит., 1989.

4. С.Дністрянський. Австрийське право обліґацийне. Львів: НТШ, 1901. – Вип.І.

5. С.Дністрянський. Австрийське право обліґацийне. Львів: НТШ, 1902. – Вип.2.

6. С.Дністрянський. Речове право. – Прага, 1923

7. С. Дністрянський. Цивільне право. – Відень, 1919.

8. А.Довгерт.Система приватного права та структура нового Цивільного кодексу України //Українське право. – 1997. – Число 1.

9. Земельний кодекс України. Коментар. – Харків, 2002.

10. О.С. Йоффе. Избранные труды по гражданскому праву. – М: Статут,2000.

11. О.Огоновський. Австрийске общее право приватне. – Львів.1880.

12. О.Огоновський. Систем австрийского права приватного. Науки загальні і право річеве. – Львів: 1897. – Т.1.

13. Памятники римского права. – М.: Зерцало, 1997.

14. О.А. Підопригора. Основи римського приватного права. – К.: Вища шк. 1995.

15. И.А. Покровский. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут, 1998.

16. Римское частное право: Учебник под ред. И.Б.Новицкого и И.С.Перетерского. – М.: Новый юрист, 1997.

17. Ф.К. Савиньи. Обязательственное право. – М., 1876.

18. В.И. Синайский. Русское гражданское право. – М.: Статут, 2002.