Зобов'язання про передачу нерухомого майна повинні виконуватись за місцем його знаходження.

Зобов'язання про передачу товару або іншого майна, що передбачає його перевезення, виконується за місцем здавання товару або іншого майна першому перевізникові для передачі його кредиторові; якщо ж зобов'язання про передачу товару або іншого майна не передбачає його перевезення, воно має виконуватись за місцем виготовлення або зберігання майна, за умови що це місце було відомо кредиторові у момент виконання зобов'язання.

Грошові зобов'язання повинні виконуватись за місцем проживання кредитора (за місцем знаходження юридичної особи) у момент виникнення зобов'язання. Якщо ж кредитор змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника — зобов'язання необхідно виконувати у новому місці проживання (місці знаходження) кредитора з віднесенням на його рахунок усіх витрат, пов'язаних зі зміною місця виконання.

Усі інші зобов'язання мають виконуватись за місцем проживання боржника, а якщо боржником є юридична особа — за місцем її знаходження.

Стосовно грошових зобов'язань проект містить деякі принципові положення. Вони стосуються валюти їх виконання, черговості погашення вимог за грошовими зобов'язаннями. зміни розміру грошових зобов'язань. За проектом грошове зобов'язання має бути виражено та виконано у валюті України. При цьому можливо й таке, то зобов'язання мас бути оплачено у валюті України в сумі, еквівалентній визначеній сумі в іноземній валюті. У цих випадках сума, що піддягає сплаті, визначається за офіційним курсом відповідної валюти у день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений законом, іншими правовими актами або домовленістю сторін. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків за зобов'язаннями на території України допускається у випадках, у порядку та на умовах, визначених законом. Згідно з проектом, якщо сум проведеного платежу недостатньо для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, то сплачені суми погашають, якщо інше не випливає з угоди, — насамперед витрати кредитора, потім — проценти і неустойку, і в останню чергу — основну суму боргу.

В умовах інфляційних процесів необхідно було передбачити правила щодо зміни розміру грошових зобов'язань.

Проект містить таку норму; відповідно до неї сума, що виплачується за грошовими зобов'язаннями безпосередньо на утримання громадянина, — на відшкодування збитків, за­подіяних життю або здоров'ю, за договором довічного утримання та в інших випадках. — зі збільшенням установленого законом неоподаткованого мінімуму заробітної плати про­порційно збільшується. Слід зазначити, що наведена норма має спеціальний характер, оскільки вона стосується лише фізичних осіб і лише тих сум, які сплачуються безпосередньо на їх утримання. Разом з тим, у проекті вміщено правило, згідно з яким якщо суми, що підлягають виплаті за іншими грошовими зобов'язаннями, породжують для сторони, зобов'язаної проводити ці виплати, таку шкоду, в результаті якої вона значною мірою позбавляється того, на що мала право розраховувати при укладенні договору, на вимогу цієї сторони договір може бути розірваний за рішенням суду.

5. Способи забезпечення виконання зобов’язань.

Належне виконання зобов'язань передбачає, що сторони, які беруть участь у зобов'язальних правовідносинах, виконують покладені на них обов'язки у точній відповідності із законом, договором, а за відсутності таких вказівок — з тими вимогами, які звичайно пред'являються до виконання, а відтак — і з діловими звичаями, що склалися в комерційній практиці.

Належне виконання зобов'язань стимулює зміцнення майнового становища учасників цих відносин, формування у них впевненості в реалізації поставлених завдань і, зрештою, стабілізує в цілому комерційний оборот. Саме меті належного виконання зобов'язання підпорядковані різні способи забезпечення, які розглядаються в юридичній літературі як у широкому, так і вузькому розумінні.

У власному (вузькому) розумінні під способами забезпечення виконання зобов'язань розуміють додаткові забезпечувальні заходи, які мають спеціальний (додатковий) характер і дають можливість досягнути виконання незалежно від того, чи заподіяні кредиторові збитки і чи є у боржника майно, на яке можна звернути стягнення за виконавчими доку­ментами.

Традиційний підхід до визначення способів забезпечення виконання зобов'язань закріплений у ст. 178 ЦК України, відповідно до якої, до таких способів забезпечення належать:

неустойка, застава, порука, завдаток та гарантія. Такий перелік є вичерпним, інші механізми, за допомогою яких можуть задовольнятися вимоги кредитора, які тією чи іншою мірою сприяють забезпеченню виконання зобов'язань, формально до способів забезпечення не належать.

Однак на проблему правового забезпечення виконання зобов'язань можна подивитися ширше. Меті забезпечення виконання зобов'язань може слугувати застосування не тільки тих способів, що позначені в ст. 178 ЦК України, а й будь-яких інших, передбачених законом або договором правових заходів (механізмів), які сприяють виконанню обов'язків боржника за договором або обов'язків, що випливають з інших підстав виникнення зобов'язань. Отже і вони гарантують у разі порушення обов'язків з боку боржника інтереси потерпілої сторони, і в такому розумінні коло цих способів забезпечення виконання зобов'язань можна тлумачити значно ширше.

Саме виходячи з цього, в ст. 570 проекту ЦК України передбачається, що виконання зобов'язання може забезпечуватися не тільки тими способами, які прямо передбачені ЦК, іншими правовими актами, а й тими, які встановили сторони в самому договорі.

У проекті по-новому вирішується декілька питань щодо забезпечення виконання зобов'язань.

По-перше, проект не дає вичерпного переліку способів забезпечення виконання зобов'язань. Ці способи можуть визначатись і в інших законодавчих актах, а також у конкретних договорах.

По-друге, усі названі у проекті способи поділяються на дві групи: речево-правові та зобов'язально-правові. До першої групи належать застава і утримання, до другої — не­устойка. порука, гарантія і завдаток.

Спільним для