участю у сус-пільно-політичному житті, з формуванням органів дер-жавної влади та органів місцевого самоврядування. Їх важливою особливістю є те, що вони адресовані лише громадянам України. Реалізуючи політичні права, гро-мадяни України, асоційовані як Український народ — но-сій суверенітету і єдине джерело влади в Україні, при-ймають участь у здійсненні влади. Конституція України передбачає такі політичні права і свободи: право на свободу думки і свободу слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань та право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (ст. 34);
право на свободу об'єднання у політичні партії та гро-мадські організації, на участь у професійних спілках (ст. 36); право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, право обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування - виборче право (ст. 38); право рівного доступу до державної слу-жби, а також служби в органах місцевого самовряду-вання (ст. 38); право на свободу зборів, мітингів, походів і демонстрацій (ст. 39); право петицій, тобто право на-правляти індивідуальні чи колективні письмові звернен-ня або особисто звертатися до органів державної вла-ди, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів (ст. 40).
Політичні права і свободи, як і особисті інколи нази-вають негативними, маючи на увазі те, що держава не зобов'язана вживати якихось позитивних дій для їх за-безпечення, а повинна утриматися від зазіхань на права і свободи, які входять до цих двох груп, тобто вони роз-глядаються як свобода людини від держави, право лю-дини на невтручання держави.
На відміну від особистих та політичних прав і сво-бод економічні, соціальні та культурні права і свободи є позитивними - їх забезпечення вимагає від держави пев-них дій.
Економічні, соціальні, культурні права і свободи складають особливу групу прав і свобод людини і гро-мадянина, вони пов'язані з концепцією соціальної дер-жави та стосуються таких сфер життєдіяльності, як влас-ність, трудові відносини, відпочинок, матеріальні та духовні потреби людини тощо. Економічні права забез-печують людині можливість вільно розпоряджатися ос-новними факторами виробничої діяльності, яка складає основу існування та розвитку суспільства. Соціальні права забезпечують людині гідний рівень життя та со-ціальну захищеність, а культурні права сприяють духо-вному розвитку людини, забезпечують її участь в еко-номічному, соціальному і культурному прогресі суспі-льства.
Конституція України фіксує такі економічні, соці-альні, культурні права і свободи: право власності та право громадян України користуватися об 'єктами пра-ва державної та комунальної власності (ст. 41); право на підприємницьку діяльність (ст. 42); право на працю, на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, право на захист від незаконного звільнення та на своєчасне одержання винагороди за працю (ст. 43); право тих, хто працює, на страйк (ст. 44); право кожного, хто працює, на відпочи-нок (ст. 45); право громадян України на соціальний за-хист (ст. 46); право на житло (ст. 47); право на доста-тній життєвий рівень (ст. 48); право на освіту, право громадян України безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах та право громадян України, які належать до національних мен-шин, на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови (ст. 53); право громадян України на свободу літе-ратурної, художньої, наукової і технічної творчості, на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності та на захист інтелектуальної власності (ст. 54).
Зміст кожного з цих основних прав і свобод розкри-вається у відповідних статтях Конституції України та деталізується в чинному законодавстві України.
Останнім часом в юридичній літературі все більшого поширення набуває поділ прав і свобод людини і грома-дянина в залежності від черговості їх включення до кон-ституцій та міжнародно-правових документів на такі три групи:
1. Права першого покоління - громадянські і полі-тичні права, проголошені демократичними революціями XVII - XVIII століть. Ця група прав і свобод визначає вільний розвиток особи та можливості громадян брати участь в управлінні державними і суспільними справами, забезпечує особі незалежність і недоторканність, індиві-дуальну автономію та особисту свободу, захищає особу від будь-яких втручань та обмежень, що можуть пору-шити свободу. Реалізація цих прав не може залежати від рівня соціально-економічного розвитку країни та матері-альних ресурсів держави.
2. Права другого покоління - економічні, соціальні, культурні права і свободи. В їх основу покладені соціалі-стичні концепції, які беруть свій початок після першої світової війни і вперше отримали закріплення в «радян-ських» конституціях, Конституції Німеччини 1919 року, Статуті 00Н (1945 р.) та в Загальній декларації прав людини (1948 р.), де було зафіксовано найважливіші з цих прав і свобод. Реалізація прав і свобод цієї групи пов'язана з рівнем економічного розвитку та наявністю відповідних матеріальних ресурсів.
3. Права третього покоління (колективні або соліда-рні права) були проголошені після другої світової війни і являють собою права особи, які не пов'язані з її особо-вим статусом, а продиктовані її належністю до якої-небудь спільноти, де правам особи відведено провідне місце . Тобто, на відміну від прав і свобод першого і другого поколінь, які належать кожному індивіду, пра-ва третьої групи є одночасно правами людини і народів (право на мир, на якісну і безпечну продукцію, на безпеч-не довкілля тощо) .
Основні обов'язки людини і громадянина - це за-кріплені в Конституції України вимоги, які пред'являються кожній людині й громадянину, аби він діяв пев-ним, чітко визначеним конституційною нормою чином (або утримувався від вчинення відповідних дій) для за-безпечення.інтересів суспільства, держави, інших людей і громадян; недотримання ж цих вимог