ІІ Розділ

2.1

Наука аграрного права України – це комплексна, інтегрована і спеціалізована юридична наука, що є системою знань про аграрне право як галузь, його предмет, структуру та методи правового регулювання, аграрно-правові норми та інститути, ,аграрне законодавство та окремі нормативно-правові акти, практику їх застосування, з точки зору закономірностей виникнення, функціонування, розвитку та напрямів вдосконалення 48.

Комплексність науки аграрного права полягає в неоднорідному складі суспільних відносин.

Інтегрованість означає те, що в межах одного предмета правового регулювання об’єднуються суспільні відносини, що виникають в різних сільськогосподарських структурах.

Спеціалізованість аграрного права полягає у відображенні в змісті аграрно-правових норм специфіки сільськогосподарського виробництва.

Слід також зазначити, що процес виникнення аграрно-правової науки сягає до кінця 60-х – початку 70-х років.

Основою для формування аграрно-правової науки було сільськогосподарське законодавство.

Вперше в науці думка про існування аграрного права була висловлена в 1967 році, професором Уіквадзе та М.І. Козирем в своїх працях.

Вчені, а саме М.І. Козирь дав поняття права, визначив предмет і методи правового регулювання.

Думки вчених поділилися: одні підтримували існування аграрного права як комплексної галузі права (М.І. Козирь, Н.І Титова, Бичкова), а інші виступали проти (Шелестов, Янчук).

В світлі проведення аграрної та земельної реформи, а також виникнення нових аграрно-правових інститутів аграрного права України все більшого значення набувають наукові дослідження.

Роль аграрно-правової науки полягає в тому, що вона завдяки своїм дослідженням дає змогу виявити основні проблеми сучасного періоду розвитку нових правових інститутів та з’ясувати основні завдання її по науково-правовому забезпеченню їх удосконалення.

Аграрно-правовою наукою аналізуються різні аспекти земельної та аграрної реформи в Україні. До авторів, які досліджують проблеми реформування аграрних відносин можна віднести В.З. Янчука, В.І. Андрейцева, В.І. Сямчука, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульгу, Н.І. Титову та інших вчених 10.

Потрібно також зазначити, що аграрно-правовою наукою активно повинні використовуватися такі методи дослідження, як метод історизму та метод порівнювального правознавства. Це створить можливості для ефективного виконання наукового аграрного права України своїх функцій, особливо евристичної, пізнавальної, інтерпритаційної, методологічної, прогностичної.

Важливим напрямом у розвитку аграрно-правової науки є також її подальший взаємозв’язок і взаємопроникнення з іншими галузями наукових знань, але не тільки юридичних наук, але й інших суспільних і природничих наук. Наукою аграрного права України мають використовуватись знання, відкриті історичною, економічною та іншими науками, для виконання евристичної функції, тобто для відкриття нових знань з метою розробки доцільних рекомендацій щодо подальшого розвитку правового регулювання аграрних відносин 10.

Аграрно-правова наука повинна дослідити нові суспільні відносини, що виникають в аграрному секторі економіки, розробити основні засади нових правових інститутів. Все це має бути спрямовано на реформування аграрних відносин в нашій державі.

Саме завдяки аграрно-правовим науковим дослідженням, мають бути вироблені рекомендації до вдосконалення нових правових інститутів аграрного права.

Наука аграрного права має розробити основні засади і стратегії земельної та аграрної реформи, їх правового забезпечення. Аграрно-правові наукові дослідження мають бути спрямовані на визначення ролі земельної реформи в аграрних ринкових перетвореннях та її місця в аграрній реформі.

Важливу роль відіграє наука аграрного права у з’ясуванні змісту, стратегії та етапів розвитку аграрної реформи.

Слід також зазначити, що аграрна реформа в Україні розпочалася без попередньої розробки довгострокової цільової програми реформування земельних відносин. Тому метода аграрної реформи мали часто спонтанний характер і були неефективними.

Отже, аграрно-правова наука відіграє фундаментальну роль в проведенні аграрної та земельної реформ. Саме наука повинна розробити засади і стратегію проведення аграрної реформи, вона має спрямувати свої дослідження на вдосконалення правового регулювання нових правових інститутів аграрного права України.

2.2

Сучасний період розвитку аграрного законодавства, який має забезпечити реалізацію аграрної реформи, привів до виникнення нових правових інститутів аграрного права України. У зв’язку з цим сформувалися нові напрями наукових досліджень.

Аналіз наукових праць вчених дає можливість визначити основні проблеми розвитку нових правових інститутів аграрного права України і з’ясувати основні завдання науки по науково-правовому забезпеченню їх вдосконалення.

Науковцями розробляються наукові засади аграрно-правових інститутів земельної та аграрної реформи, права приватної власності на землі, паювання земель, оренди земель, сільськогосподарської майнової оренди, селянського (фермерського) господарства та деякі інші.

Серед авторів, які досліджують правові проблеми реформування аграрних відносин слід відзначити В.З. Янчука, В.І. Андрейцева 19, В.І. Семчика 14, Н.І. Титову 15,42, О.В. Статівку 43, П.Ф. Кулинича та інші.

Слід зазначити, що напередодні проведення земельної та аграрної реформ не було розроблено відповідної наукової бази. Через те, заходи проведення реформ мали часто спонтанний характер і тому були неефективними. Тому потрібно детально розробити основні засади і стратегії аграрної та земельної реформ; їх правового забезпечення. Існує чимало досліджень з цього питання. Серед авторів можна назвати В.І. Андрейцева, В.З. Янчука, В.І. Семчика, Н.І. Титову, М.В. Шульгу та інших. Особливо потрібно відзначити дослідження В.І. Андрейцева, який визначив мету земельної реформи 44,с.14.

Ще одним напрямом аграрно-правових наукових досліджень є визначення співвідношення аграрної та земельної реформ. Такі вчені як Н.І. Титова, М.В. Шульга, П.Ф. Кулимич розглядають земельну реформу як ядро аграрної рефрми.

Науково-правові засади інституту приватної власності на землі є предметом дослідження багатьох юристів-аграрників. Серед них можна назвати В.І. Андрейцева 44, В.І. Семчука 14, , Н.І. Титову 15, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульгу, В.З. Янчука. Важливими є також роботи В.В. Носіна, В.К. Туревського, О.М.