Ці вчені з’ясували суть, зміст поняття приватної власності на землі, визначили правомочності власників земель, коло суб’єктів та об’єктів права приватної власності на землі, здійснено наукове обгрунтування механізму набуття та реалізації права приватної власності на землі.

В працях Н.І. Титової 42,с.10-15, В.І. Андрейцева 19 визначено поняття землі та землі сільськогосподарського призначення.

Крім того, поняття права приватної власності досліджується в роботах В.К. Гуревського, П.Ф. Кулинича, М.В. Шульги. Професор В.І. Андрейцев визначив ознаки приватизації земель 19,с.29-30

Проблема паювання земель досліджувалась В.І. Андрейцевим 19,с.44-46, Н.І. Титовою, В.В. Носіком, М.В. Шульгою 41, П.Ф. Кулиничем, В.І. Федоровичем.

М.В. Шульга досліджує суть права на земельну частку. Щодо ознак земельної частки (паю), то їх визначено В.В. Носіком та Т. Коваленком 45.

Інститут оренди земель було досліджено в працях О.О. Погрібного, М.В. Шульги, П.Ф. Кулинича, І. Будзиловича, А. Юрченка 1,с.63-67, І.А. Войтюк, Н. Ільмицьку 46 та інші.

Цими вченими було з’ясовано поняття та ознаки оренди земель, зміст та особливості договору оренди земель М.В. Шульга обгрунтував проблему юридичної природи договору оренди земель.

Правовий інститут сільськогосподарської майнової оренди досліджений недостатньо. Серед існуючих монографічних досліджень можна виділити роботу професора О.О. Погрібного “Селянські господарства і оренда: організаційно-правові питання” 35. З цієї проблеми також є праці таких вчених як В.А. Семлюк, І.А. Войтюк.

Науково-правові засади інституту сільськогосподарської кооперації розробляються багатьма вченими-юристами. До них можна віднести праці В.І. Семчика, Н.І. Титової Х47,с.25-27, В.І. Федоровича, О.М. Соніма і інших.

Особливо потрібно відзначити роботу В.І. Семчика “Кооперация и право” 35, де з’ясовано правові основи розвитку кооперації в Україні.

Вченими було досліджено історію сільськогосподарської кооперації, юридичну природу, суть та ознаки сільськогосподарської кооперації.

В.І. Редорович дав визначення СГК, а також запропонував законодавчо закріпити його юридичні ознаки.

Наукові проблеми правового регулювання членських відносин у СГК досліджується такими вченими як Н.І. Титова В.І. Федорович.

Щодо нового інституту селянського (фермерського) господарства, то він досліджується О.О. Погрібним, Н.І. Титовою, Т.П. Проценком, Л.В. Логушем, М.І. Ващишин 35.

Професор Н.І. Титова запропонувала визначення поняття СФГ, а також визначила його як юридичну особу.

Щодо земельних відносин у СФГ, то вони досліджувались Н.І. Титовою, М.Л. Вацишиним.

Правовий режим СФГ досліджують Н.І. Титова, В.І. Семчик, О.О. Погрібний, Т.П. Проценко та інші вчені. Н.І. Титова бачить майбутнє у подальшому зміцненні прав фермерів як приватних власників 35.

Проблеми правового забезпечення соціального розвитку села досліджуються Н.І. Титовою, Ц.В. Бичковою, В.І. Андрейцевим 19,с.21-25, В.В. Носіком та іншими вченими.

Н.І. Титова та Ц.В. Бичкова пропонують закріпити на конституційному рівні принцип державної підтримки сільського господарства, принцип державного забезпечення соціально-економічних умов життя і праці селянина 15,с.6;49;с.38.

Роль селянства в суспільстві було обгрунтовано професором Н.І. Титовою.

Правові питання приватизації майна в агропромисловому були грунтовно досліджені І.В. Семчиком 35.

Отже, виникнення нових аграрно-правових інститутів аграрного права зумовлює подальший розвиток і розширення аграрно-правових наукових досліджень. Саме науково-аграрного права має сприяти процесу формування та розвитку нових правових інститутів.

2.3

Сучасна аграрна політика української держави спрямована на реформування суспільних відносин в аграрному секторі економіки, завданням якого є забезпечення існування множинності форм власності на землю та форм господарювання на ній з метою підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

Здійснення аграрної реформи неможливе без її належного правового забезпечення, особливого значення набуває проблема наукового обгрунтування подальшого розвитку комплексної галузі законодавства – аграрного законодавства.

Слід зазначити, що важливим є з’ясування структури та особливостей аграрного законодавства, що дасть можливість виявити основні тенденції розвитку даної галузі права та перспективи її вдосконалення 31,с.95-102.

Проблеми розвитку аграрного законодавства досліджувались багатьма юристами. Потрібно відзначити, що комплексних наукових досліджень сучасного аграрного законодавства є небагато.

Серед авторів слід виділити В.І. Семчика 14, Н.І. Титову 15, В.В. Янчука, Ц.В.Бичкову 32,с.38-42,46, Андрейцева 19.велике теоретичне значення мають дослідження проблеми сільськогосподарського законодавства Н.І. Титової 15, І.Ф. Кузьміна, Г.Є. Бистрова та інших вчених.

Крім того, важливу роль для з’ясуавння природи аграрного законодавства мають дослідження вчених – представників науки колгоспного права. Особливо треба відзначити праці В.З. Янчука.

У сучасній аграрно-правовій науці поняття аграрного законодавства дають у своїх працях Н.І. Титова 15, В.К. Гуревський 31.

Кожна галузь законодавства, зазначає Н.І. Титова, “є окремим самостійним і специфічним системним утворенням, що має об’єктивно-суб’єктивну основу і складається із закономірно послідовної сукупності нормативних актів 15.

Слід також зазначити, Г.Є. Бистров вперше розробив наукову класифікацію нормативно-правових актів аграрного законодавства за специфікою юридичного типу правового регулювання аграрних відносин (уніфіковані та диференційовані нормативно-правові акти) 31.

Розвиток аграрного законодавства в Україні, покликаного забезпечити реалізацію аграрної реформи, зумовив виникнення нових правових інститутів аграрного права: інститут аграрної реформи; інститут приватної власності на землю; колективної власності на землю; інститут сільськогосподарської оренди; інститут селянського (фермерського) господарства; сільськогосподарської кооперації та інші.

Але слід підкреслити, що розвиток аграрного законодавства має пройти вирішення декількох проблем.

Наприклад, Н.І. Титова зазначає, що конституційні засади аграрного законодавства, що були розроблені до прийняття Конституція України, не знайшли повного відображення в Основному Законі. Конституція не закріпила положення про пріоритетність розвитку сільського господарства, принцип державної допомоги сільськогосподарським виробникам, державного забезпечення соціально-економічних умов життя селянина та ін. 15.

Потрібно також сказати, що деякі суспільні відносини, що виникають в процесі сільськогосподарського виробництва довго не були врегульовані.

Наприклад, із запізненням були прийняті Закони ”Про сільськогосподарську кооперацію”, “Про фіксований сільськогосподарський податок” 31. Законодавчого врегулювання потребують аграрно-трудові відносини, права селян, правове становище державних, приватних, колективних підприємств в аграрному секторі економіки тощо. Крім того, потребує детального врегулювання фінансова, договірна та кредитна діяльність в аграрному секторі економіки, а також зовнішньоекономічна діяльність аграрних суб’єктів.

Щодо земельних