необхідність нових підходів до землі як об'єкта власності і господарювання, що закономірно потребує своєї регламентації. На мою думку, правові норми, що мають регулювати ці питання, треба було б закріпити у спеціальному законодавчому акті — законі про зе-мельну реформу і приватизацію земель.
Норми ЗК щодо регулювання всіх можливих земельних відносин і закріплення режимів різних категорій земель, визна-чення моделі поведінки суб'єктів цих правовідносин і механіз-му реалізації правових норм мають бути більш стабільними. Проте у ЗК України правові режими земель населених пунктів (міст, селищ міського типу, сіл), промисловості, транспорту, зв'язку, природно-заповідного фонду, природоохоронного, ре-креаційного, історико-культурного призначення, лісового фон-ду, водного фонду, земель запасу) не отримали всебічного юридичного оформлення (у кращому разі, їм присвячені одна — дві статті декларативного характеру). В цій частині зміст його норм помітно поступається навіть Земельному кодексу УРСР від 8 липня 1970 р.
У ЗК має місце, на перший погляд, універсальне поло-ження: порядок використання земель природно-заповідного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначен-ня лісового, водного фонду і деяких інших визначається за-конодавством України. Проте точних вказівок на відповідне законодавство не міститься. А це ускладнить його практичне застосування. Можна тільки здогадуватися, про яке законо-давство йдеться у даному кодексі. І якщо це законодавство про природно-заповідний, лісовий, водний фонди тощо, то воно покликане регулювати не земельні, а інші правовідноси-ни. Так зазначено й у самому ЗК (ст. 1). Ясно одне: - цей ко-декс має регулювати всі земельні правовідносини з точки зору використання, відтворення і охорони будь-яких категорій зе-мель. І якщо не можна уникнути відсилок, то вони повинні бути чіткими і конкретними. Адже наявність безлічі відсилочних норм, тим більш у завуальованій формі, — свідчення низької юридичної техніки закону.
Викладене дає підстави для висновку, що прийняття поресурсових кодексів (у даному випадку — земельного) є певним етапом у регулюванні земельних та інших природоресурсових відносин як частини екологічних правовідносин. Сьогодні на-зріла потреба в їх комплексному врегулюванні у рамках Еколо-гічного кодексу України.
Актуальною проблемою є вироблення механізму приватизації земель 31. Поширена думка, що земельна реформа передбачає тільки приватизацію земель. Проте, як випливає з Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), зе-мельна реформа спрямована на перерозподіл земель з одно-часною передачею їх у приватну і колективну власність, надання у користування юридичним і фізичним особам з ме-тою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної еконо-міки, раціонального використання і охорони земель. В цьому плані земельна реформа розглядається як складова частина економічної реформи у зв'язку з переходом економіки України А° ринкових відносин.
Виходячи з викладеного можна констатувати, що реформування земельних відносин передбачається здійснювати за до-помогою різних правових форм. Очевидно, що базу земельних перетворень становить перерозподіл земель як важлива орга-нізаційно-правова форма реалізації управління в галузі викори-стання, відтворення і охорони земель. Перерозподіл як важлива функція державного управління в галузі раціонального вико-ристання і охорони земель включає систему послідовних дій загальнодержавного та локально-суб'єктивного харак-теру, реалізація яких забезпечується правовими засобами.
Система загальнодержавних дій передбачає створення чіт-кого механізму організаційно-функціонального забезпечення зе-мельної реформи, проведення інвентаризації усіх категорій земель, запобігання нераціональному або не за основними при-значеннями використанню земель, використанню земель небез-печними способами, які призводять до знищення родючості і екологічно небезпечного забруднення.
У подальшому передбачена реєстрація фізичних осіб, які виявили бажання працювати у сфері сільськогосподарського землевикористання: у селянських, фермерських, особистих, підсобних господарствах, садівничих товариствах тощо; прове-дення обліку й аналізу клопотань юридичних осіб та надання їм земель сільськогосподарського призначення.
Наступна система дій загальнодержавного значення перед-бачає застосування земельно-правових санкцій шляхом припи-нення права землекористування юридичних і фізичних осіб, які порушували вимоги чинного земельного законодавства, пере-дачі цих земель до категорії земель запасу з метою першочер-гового їх надання громадянам для сільськогосподарських потреб та розробку системи заходів щодо перерозподілу земель між юридичними й фізичними особами.
Важливою частиною земельної реформи щодо перерозподі-лу земель повинно стати створення резервного фонду за раху-нок частини площ сільськогосподарських угідь, враховуючи угіддя в межах відповідних населених пунктів.
Реалізація цих заходів місцевих рад народних депутатів, вищих органів центральної виконавчої влади має забезпечува-тися відповідними матеріально-технічними, науковими, органі-заційними, фаховими та правовими засобами.
Проте чітких юридичних гарантій щодо реформування зе-мельних правовідносин у земельному законодавстві бракує. Є розрізнені, до того ж незбалансовані, правові норми, які розпо-рошені по різних за юридичною силою нормативно-правових актах праворегулюючого характеру. Бракує норм стимуляційно-го та охоронювального характеру, що позначається на ефектив-ності практики застосування чинних норм у галузі здійснення земельної реформи на загальнодержавному рівні. З огляду на це є доцільним прийняття спеціального закону про земельну рефор-му і приватизацію земель, який би усунув існуючі прогалини у законодавстві і визначив правові засади здійснення земельної реформи як складової не тільки економічної, а й екологічної та правової реформ у плані забезпечення ефективного використан-ня земель, їх охорони та безпечного відтворення.
Провідне місце в реформуванні земельних правовідносин посідає приватизація земель. Аналіз чинного законодавства та практики його застосування дозволяє виділити такі основні характеризуючі ознаки приватизації земель: а) приватизацією є сукупність послідовних і взаємопов'язаних дій, спрямованих на виникнення права колективної та приватної власності на землю шляхом перерозподілу земельного фонду; б) привати-зація передбачає безоплатну передачу земель у приватну або колективну власність; в) частина земель передається громадя-нам України або спеціальним сільськогосподарським об'єднан-ням громадян; г) передача земель провадиться виключно за рішенням відповідних рад народних депутатів; д) передача зе-мель провадиться тільки одноразово для кожного виду