1. Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж.

2. Викрадення, привласнення, вимагання комп’ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем.

3. Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем.

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ КОМП’ЮТЕРНОГО ЗЛОЧИНУ.

Слід зазначити, що термін “комп’ютерний злочин” вперше з’явився в американських, а з часом, на початку 60-х років і в інших зарубіжних виданнях.

В вітчизняній криміналістиці не існує чіткого визначення поняття комп’ютерного злочину. Одні вважають, що правильно було б говорити лише про комп’ютерний аспект злочинів, не виділяючи їх в окрему групу злочинів; інші ж навпаки. На сьогодні існує два основних напрямки наукової думки. Одна частина дослідників відносить до комп’ютерних злочинів дії, в яких комп’ютер є або об’єктом, або знаряддям посягання. В цьому випадку крадіжка комп’ютера також належить до комп’ютерних злочинів. Друга частина дослідників вважає, що об’єктом посягання є інформація, що обробляється в комп’ютерній системі, а комп’ютер служить знаряддям посягання.

У інформаційній сфері зустрічаються найменування і “комп’ютерні злочини”, і “комунікаційні злочини”, і “злочини у сфері руху інформації”, і “злочини у сфері інформатизації”. Під час зародження названого явища найбільш поширеним було поняття “комп’ютерний злочин”, під яким у більшості випадків малися на увазі всі протиправні діяння у сфері комп’ютерної інформації. Разом з тим, з розвитком високих технологій визначення “комп’ютерний злочин” поступово трансформувалось у поняття “злочин у сфері інформатизації”, під котрим розуміються злочини, електронна обробка інформації при яких була знаряддям їх вчинення або їх об’єктом.

У коло проблем, об’єднаних таким поняттям, потрапили шахрайство з кредитними магнітними картками, злочини у сфері телекомунікацій (шахрайство з оплатою міжнародних телефонних розмов), незаконне використання банківської мережі електронних платежів, програмне “піратсво”, шахрайство з використанням ігрових автоматів тощо. До цієї групи належать також й ті, що пов’язані з використанням доказів комп’ютерного походження при розслідуванні традиційних злочинів.

Різні країни пішли різними шляхами при кримінально-правовому регулюванні вказаних вище діянь. У багатьох державах відповідальність за вчинення злочинів у сфері інформатизації настає за традиційними статтями кримінального законодавства (крадіжка, шахрайство, підробка тощо). Деякі з них уже мають спеціальні норми, що дають визначення вказаним явищам і передбачають відповідальність за їх вчинення, інші - тільки у процесі прийняття відповідних законів.

Так, у законодавстві ряду європейських країн (Австрія, Данія, Франція) передбачається кримінальна відповідальність за неправомірне втручання у функціонування інформаційно-обчислювальних систем [4,87]. Наприклад, зі змісту норм кримінального Великобританії випливає, що його санкції застосовуються до зловмисників, що заподіяли за допомогою електронно-обчислювальних машин шкоду чи користувалися інформацією у своїх цілях [4,87]. Кримінальна поліція ФРН до таких злочинів відносить усі протиправні дії, при яких електронна обробка інформації є знаряддям їх вчинення і (чи) їх об’єктом [4,88].

У законодавстві України офіційного визначення злочину у сфері автоматизації не існує.

Поняття “комп’ютерний злочин” можна розглядати в широкому і вузькому розумінні. На мою думку, під комп’ютерним злочином у вузькому розумінні необхідно розуміти протиправне діяння, передбачене розділом XVI кримінального кодексу України. У широкому - варто розуміти передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, вчинені переважно з використанням засобів комп’ютерної техніки, у яких електронна обробка інформації є або засобом, або об’єктом злочинного посягання. Це визначення в більшій мірі відповідає дійсному характеру даного соціального явища й обране вийнятково, зважаючи на криміналістичний аспект проблеми, тому що, безумовно, в кримінально-правовому змісті воно неприйнятне.

Як основну класифікуючу ознаку, що відносить злочин до розряду “комп’ютерних”, вважаю, треба виділити поняття “електронна обробка інформації” незалежно від того, на якій стадії злочину вона застосовувалася: при його підготовці, під час вчинення чи для приховування.

Перша частина визначення не вимагає особливих пояснень і залежить від того, як будуть називатись ті чи інші суспільно небезпечні дії відповідно до формалювань кримінального закону.

Наприклад, шпигунство з використанням комп’ютерної техніки називатиметься комп’ютерним шпигунством і відноситиметься криміналістичною наукою до комп’ютерних злочинів (тоді як у кримінально-правовому плані цей злочин буде віднесено до державних); аналогічно: підробка - комп’ютерна підробка; шахрайство - комп’ютерне шахрайство; розкрадання - комп’ютерне розкрадання тощо.

Необхідно зазначити, що дані поняття часто використовуються в зарубіжній юридичній практиці при кваліфікації тих чи інших комп’ютерних правопорушень. Тому, видається можливим використання даної термінології у вітчизняній практиці для позначення подібних за своїм змістом злочинних діянь для виділення їхньої криміналістичної специфіки.

Щодо другої частини визначення, то засоби комп’ютерної техніки можна поділити на дві групи:

1. Апаратні засоби.

2. Програмні засоби.

Апаратні засоби - це технічні засоби, що використовуються для обробки даних. Сюди відносять: персональний комп’ютер (комплекс технічних засобів, призначених для автоматичної обробки інформації в процесі вирішення обчислювальних і інформаційних задач); периферійне обладнання (комплекс зовнішніх пристроїв ЕОМ, що не знаходяться під безпосереднім управлінням центрального процесора); фізичні носії комп’ютерної інформації.

Програмні засоби - це об’єктивні форми представлення сукупності даних і команд, призначених для функціонування комп’ютерів і комп’ютерних пристоїв з ціллю отримання певного результату, а також підготовка і фіксування на фізичному носії матеріали, отримані в ході їх розроблення, а також аудіовізуальні відображення. До них відносять: програмне забезпечення (сукупність управляючих та оброблюючих програм), яке складається з системних програм (операційні системи, програми технічного обслуговування), прикладних програм (програми, які призначені для вирішення завдань певного типу), інструментальні програми (системи програмування, що складаються із мов програмування і трансляторів - комплекса програм, що забезпечують автоматичний переклад з алгоритмічних і символічних мов