Американський хакер Річард Чешир був запрошений до Мюнхену на збори експертів по охороні даних в комп’ютерах. На очах спеціалістів він забезпечив собі доступ спочатку у німецьку, потім у американську інформаційну мережу і звідти проник в один з найбільш стратегічно важливих комп’ютерів США [1,229].

Починаючи з 1991 року, при Генеральному Секретаріаті Інтерполу діє Робоча група з проблем комп’ютерної злочинності, яка вивчає цей вид злочинів у різних країнах, розробляє рекомендації, допомагає у стандартизації національних законодавств, напрацьовує методичний досвід розслідування комп’ютерних злочинів. За час існування Робоча група створила сучасну класифікацію комп’ютерних злочинів, розробила уніфіковану форму повідомлення (запиту) про такі злочини, працює над створенням довідника “Комп’ютери та Злочини”, намагаючись стандартизувати методи та процедури розслідування у різних країнах, щорічно організовує учбові курси по підготовці національних кадрів фахівців [9,366].

Розширення сфери діяльності Робочої групи привело до її перейменування у 1996 році в Європейську робочу групу з проблем злочинності в сфері інформаційних технологій. Були визначені три пріоритетні напрямки діяльності Робочої групи: 1)Internet – аналіз ситуації, дослідження питань правового характеру; 2) шахрайства з використанням електронних засобів платежу; 3) шахрайства з використанням різних засобів зв’язку і телекомунікацій.

Особлива увага приділяється саме питанням міжнародного співробітництва під час розслідування комп’ютерних злочинів. У багатьох країнах для боротьби з цим видом злочину створені спеціалізовані підрозділи, які займаються виявленням, розслідуванням комп’ютерних злочинів та збором іншої інформації з цього на національному рівні. Саме саме спеціалізовані національні підрозділи утворюють головне ядро сил протидії міжнародній комп’ютерній злочинності. Такі підрозділи вже створені і діють тривалий час у США, Канаді, Великобританії, Німеччині, Швеції, Швейцарії, Бельгії, Португалії, Австрії, Польщі та багатьох інших країнах.

Беззаперечним міжнародним авторитетом у галузі безпеки Internet є служба Computer Emergency Response Team (CERT), заснована інститутом розробки програмного забезпечення Пітсбурзького університуту Карнегі-Мелона. Працівники CERT допомагають користувачам Internet виявляти випадки проникнення в інформаціні системи, розробляти та розповсюджувати посібники з інформаційної безпеки.

Міжнародна спільнота дійшла висновку, що організація захисту інформаційної інфраструктури тільки на національному рівні буде малоефективною. Водночас організація протидії кримінальним проявам лише засобами правоохоронних органів не завжди буває ефективною. Тому на початку 90-х років була створена організація FIRST- форум команд реагування на інциденти, який об’єднує 80 бригад реагування з 19 країн світу. Ці бригади представляють державні, комерційні, промислові та навчальні установи.

Для того, щоб інформація з інших країн швидко та у доступній формі (мова повідомлення, специфічні терміни, коди злочинів тощо) надходила до національних спеціалізованих підрозділів (якщо їх немає, то до інших компетентних органів), а також для оперативного обміну такої інформації між країнами, Генеральний Секретаріат Інтерполу ще у 1994 році рекомендував усім країнам – членам організації створити національний центральний консультативний пункт з проблем комп’ютерної злочинності та закріпити конкретних співробітників для роботи з інформацією про комп’ютерні злочини. Ці пункти створені, як правило, в апараті Національних Бюро Інтерполу, або у спеціалізованих підрозділах, які займаються комп’ютерною злочинністю або економічними злочинами. На базі НЦБ Інтерполу в Україні такий пункт був створений 17 вересня 1996р.

Комітет з юридичних питань Ради Європи розробив спеціальні рекомендації з цього приводу (Рекомендації № R (89) 9). Інші міжнародні оргацізації, такі як Оргацізація за Економічне Співробітництво та Розвиток, а також підкомісії ООН признали факт існування цієї проблеми та необхідность її вивчення. Зрозуміло, що розробка рекомендацій їх вивчення національними органами та внесення змін до національних законодавств потребують певного часу. Водночас органи прокуратури, суди вимушені чести велику кількість справ, які тим чи іншим чином пов’язані з комп’ютерними технологіями.

Комітет у справах законодавства при Раді Європи уклав два переліки: перший – обов’язковий для всіх країн, для включення до національних законодавств, мінімальний перелік правопорушень, другий – необов’язковий (вибірковий) перелік правопорушень для розгляду. У проекті Конвенції щодо комп’ютерних злочинів рекомендується уніфікувати кримінальне законодавство з питань комп’ютерних правопорушень та передбачити відповідальність за такі злочини.

У міжнародні практиці прийнята класифікація комп’ютерних злочинів.

QA | Втручання або перехоплення | QFP | Шахрайство з платіжними засобами

QAH | Незаконний доступ | QFT | Телефонне шахрайство

QAI | Перехоплення | QFZ | Інші випадки комп’ютерного шахрайства

QAT | Викрадення часу | QR | Несанкціоноване копіювання

QAZ | Інші випадки несанкціонованого доступу або перехоплення | QRT | Несанкціоноване тиражування напівпровідникової продукції

QD | Зміна або пошкодження інформації | QRS | Несанкціоноване тиражування програмного забезпечення

QDL | “Логічна бомба” | QRG | Несанкціоноване тиражування комп’ютерних ігор

QDT | “Троянській кінь” | QRZ | Інші випадки несанкціонованого копіювання

QDV | Програми-віруси | QS | Комп’ютерний саботаж

QDW | “Черв’яки” | QSH | Саботаж технічного забезпечення

QDZ | Інші випадки пошкодження інформації | QSS | Саботаж програмного забезпечення

QF | Комп’ютерне шахрайство | QSZ | Інші випадки комп’ютерного саботажу

QFC | Шахрайство з автоматами по видачі готівки | QZ | Злочини, пов’язані з комп’ютерами

QFF | Комп’ютерна підробка | QZB | Незаконне використання дошки електронних оголошень (ВВS)

QFG | Шахрайство з ігровими автоматами | QZE | Викрадення комерційної таємниці

QFM | Шахрайство шляхом неправильного