захисні програмні засоби в оперативну пам’ять для передачі управління цією програмою коду захисту. Коли код ще не взяв керування “у свої руки”, в оперативній пам’яті знаходиться незахищена програма. Злочинцю залишається зберегти її в якомусь файлі.
Як правило, з першою комп’ютерною епідемією пов’язують ім’я Роберта Моріса, студента Корнельського університету (США), в результаті дій якого “зараженими” виявилися важливі комп’ютерні мережі східного і західного узбережь США. Епідемія охопила більше 6000 комп’ютерів і 70 комп’ютерних систем. Потерпілими виявились комп’ютерні центри НАСА, Ліверморська лабораторія ядерних досліджень, Гарвардський, Пітсбургський, Мерілендський,ю Вісконсінський, Каліфорнійський, Стенфордський університети [1,150].
2.2. Особа злочинця.
В криміналістичну характеристику також повинні входити криміналістично значимі відомості про особу правопорушника. Дані про особу злочинця на сьогодні базуються на двох специфічних групах інформації. Перша група включає дані про особу невідомого злочинця як по залишеними слідами, так і по іншим джерелам інформації з метою його встановлення, розшуку і затримання. Така інформація дає уяву про загальні риси якої-небудь групи осіб, серед котрих може знаходитись злочинець. Друга група включає інформацію, отриману за допомогою вивчення особи затриманого підозрюваного чи обвинуваченого з метою оцінки особи суб’єкта. Такий поділ на групи даних допомагає в подальшому виділити типові моделі категорій злочинців, якимось чином провести типізацію злочинців.
Характеризуючи особу комп’ютерного злочинця, необхідно відзначити основну ознаку, а саме: в електронну злочинність втягнуто широке коло осіб, від висококваліфікованих фахівців до дилетантів. Правопорушники мають різний соціальний статус та різний рівень освіти.
Вік комп’ютерних правопорушників коливається в досить широких межах (в середньому 15-45 років). Переважна більшість осіб даної категорії – чоловіки, але слід зауважити, що частка жінок швидко зростає із-за професійної орієнтації деяких спеціальностей та посад, які займають переважно жінки (секретар, бухгалтер, економіст, менеджер, касир і т.д.) більшість у віці від 14 до 21 року навчаються у школі, коледжі або інституті. Про це свідчить той факт, що найбільше вірусів виникає в період літніх або зимових канікул. Вони добре встигають з одних дисциплін, але можуть відставати з інших. Діапазон рівня спеціальної освіти правопорушників також достатньо широкий – від мінімальних знань користувача до висококваліфікаваних фахівців своєї справи.
Основними характеристиками особи комп’ютерного злочинця є активна життєва позиція, оригінальність (нестандартність) мислення і поведінки, обережність, уважність. Такі особи зосереджують увагу на розумінні, передбаченні й управлінні процесами. Це є основою їх компетенції та майстерності. До того ж вони відзначаються уважністю і пильністю, їхні дії витончені, хитрі, супроводжуються відмінним маскуванням.
Це, як правило, яскрава мисляча і творча особа, професіонал у своїй справі, здатний піти на технічний виклик, бажаний працівник. Водночас це – людина, яка боїться втратити свій авторитет або соціальний статус у рамках соціальної групи, або ж вона побоюється глузувань. Поведінка рідко відхиляється від загальноприянятих у суспільстві соціальних норм. Крім того, практика свідчить, що комп’ютерні злочинці у своїй більшості не мають кримінального минулого.
Значна частина комп’ютерних злочинів скоюється індивідуально. Але останнім часом спостерігається тенденція до співучасті в групових посяганнях. Деякі з правопорушників цієї категорії технічно оснащені досить слабко, інші ж мають дорогі, престижні наукоємні й могутні комп’ютерні системи. прогрес у технології супроводжується освоєнням нових методів вчинення злочинів. Комп’ютери і засоби телекомунікацій дають зручну можливість для здійснення злочинних намірів з віддалених пунктів. Велика кількість комп’ютерних злочинців – посадові керівнки всіх рангів. Це обумовлено тим, що керівник, як правило, спеціаліст високого класу, який володіє достатніми професійними знаннями, має доступ до широкого кола інформації, може давати відповідні вказівки та розпорядження і безпосередньо не відповідає за роботу комп’ютерної техніки.
Компютерних злочинців можна поділити на певні групи:—
особи, в яких поєднуються професіоналізм в програмуванні з елементами фанатизму і винахідливості. На думку деяких авторів, ці суб’єкти сприймають засоби комп’ютерної техніки як певний виклик своїм знанням і навичкам. При цьому присутній своєрідний спортивний азарт. Саме це начастіше і стає причиною злочину. Відбувається перехід від любителя-програміста в професіонального злочинця.—
особи, які хворіють новим видом психічного захворювання - інформаційними хворобами або комп’ютерними фобіями. Ці захворювання викликаються систематичним порушенням інформаційного режиму: інформаційним голодом, інформаційними перевантаженнями і т.д. Вивченням цього питання займається нова галузь медицини - інформаційна медицина. Зазвичай злочин вчиняється без злочинного умислу і злочин найчастіше проявляється у пошкодженні чи знищенні засобів комп’ютерної техніки. На мою думку, при наявності подібних фактів необхідно висновку судово-психіатричної експертизи щодо осудності злочинця в момент вчинення злочину так як в момент скоєння злочину відбувається втрата контролю над своїми діями.—
професіональні комп’ютерні злочинці. Вчиняють, як правило, з корисливих мотивів. Злочинці цієї групи часто входять в склад якихось злочинних формувань. Це висококваліфіковані спеціалісти, які є реальною загрозою для суспільства. Їх можна поділити за категоріями доступу до засобів комп’ютерної техніки на: 1) внутрішніх користувачів (особи, що мають безпосередній доступ до необхідної інформації); 2) зовнішні користувачі (суб’єкти, котрі звертаються до інформаційної системи чи посередника для отримання необхідної інформації). На думку спеціалістів, більшість злочинів скоюється саме внутрішніми користувачами (це робітники і службовці фірм і компаній). Зовнішні користувачі - це особи, котрі добре ознайомлені з діяльністю потерпілого. Коло зовнішніх користувачів досить велике, тому важко їх якось систематизувати чи класифікувати (ним може бути практично будь-яка людина).
За метою та сферою злочинної діяльності комп’ютерних злочинців можна поділити на окремі групи:
“Хакери” - це користувачі комп’ютерних систем, які займаються пошуком незаконного доступу до засобів комп’ютерної техніки. В народі це прізвисько викликає асоціацію з “комп’ютерними