3.3 Використання спеціальних знань.

Специфіка даної категорії злочинів така, що юрист-слідчий, як правило, не володіє спеціальними знаннями в цій галузі. Припущення про те, що той або інший комп'ютер або носій є сховищем важливої для даної справи інформації, є звичайно вірогідністю, слідчий не володіє доказовою інформацією, в кращому разі лише оперативною, необхідними технічними навиками для її безпечного вилучення він також не володіє. Тому фахівці необхідні для участі в обшуках, оглядах, виїмках як у стадії попереднього розслідування, так і у стадії порушення кримінальної справи.

Р.С. Белкін, аналізуючи і узагальнюючи думки противників проведення експертизи у стадії порушення кримінальної справи, стверджує, що її проведення може стати важливим, а іноді і єдиним способом отримання достатніх даних, що вказують на ознаки злочину, включаючи статтю кримінального закону, по ознаках якої буде порушено кримінальну справу. Саме до подібної категорії злочинів, з урахуванням її латентності і інших специфічних ознак, вказаних вище, повною мірою застосовні вимоги про якнайраніший вступ фахівця до процесу.

В.Б. Вєхов склав перелік технічних фахівців, рекомендованих в якості сторонніх експертів: програмісти, системні аналітики, особи, досвідчені в інформатиці, оператори ЕОМ, інженери по засобах зв'язку і телекомунікаційному устаткуванні, інженери по обслуговуванню комп'ютерної техніки, по забезпеченню безпеки комп'ютерних систем, по веденню банківського обліку з використанням засобів комп'ютерної техніки", і вказав на те, що участь таких фахівців повинна бути обов'язковою.

Пошук таких фахівців слід проводити на підприємствах і в установах, що здійснюють обслуговування і експлуатацію комп'ютерної і комунікаційної техніки, в учбових і науково-дослідних організаціях. Не рекомендується використовувати фахівців з числа персоналу потерпілого, оскільки велика вірогідність здійснення ким-небудь з них злочину або приховання в процесі досліджень інших фактів, що можуть мати значення для справи.

Проте, разове залучення подібного роду фахівців малоефективне і не може забезпечити розвиток науково обгрунтованих рекомендацій в галузі проведення експертиз, накопичення знань про закономірності функціонування комп'ютерних систем і про процедури і методи роботи з комп'ютерною інформацією. З урахуванням цього, В.Б. Вєхов звертав увагу на необхідність як підвищення спеціальної кваліфікації співробітників правоохоронних органів, так і створення спеціальних підрозділів по боротьбі з комп'ютерною злочинністю, використання штатного фахівця в цій галузі в кожному підрозділі правоохоронних органів.

На думку А.Н. Яковлєва, спеціальні пізнання повинні використовуватися:

1) при підготовці до виробництва окремих слідчих дій; 2) при огляді місця події, обшуку і виїмці; 3) при допиті, очній ставці, слідчому експерименті.

При розслідуванні комп’ютерних злочинів може призначатись технічна експертиза та експертиза програм і програмного забезпечення. Технічна експертиза проводиться з метою вивчення конструктивних особливостей і стану комп’ютера, його периферійних пристроїв, магнітних носіїв і причин виникнення збоїв у роботі комп’ютера. На вирішення технічної експертизи ставляться наступні питання: 1)комп’ютер якої моделі пред’явлений на дослідження? 2) які технічні характеристики його системного блоку та периферійних пристроїв? 3) де і коли виготовлений і зібраний даний компютер? 4) чи справним є комп’ютер та його комплектуючі? 5)чи не містять фізичних дефектів магнітні носії інформації? На вирішення експертизи програм і програмного забезпечення ставляться наступні питання: 1) яка операційна система використовується на комп’ютері? 2) який зміст інформації, яка зберігається на внутрішніх і зовнішніх носіях? 3) чи є дані програмні продукти ліцензійні? 4) чи не вносилися в програми даного продукту корективи ?

У зв'язку з тим, що при огляді ЕОМ і носіїв інформації здійснюється вилучення різних документів, в ході розслідування виникає необхідність в призначенні криміналістичної експертизи для дослідження документів.

Крім того, дактилоскопічна експертиза може виявити на документах, частинах ЕОМ і машинних носіях, сліди пальців рук осіб причетних до справи.

При розслідування вищезгаданої справи також був залучений спеціаліст, якому було поставлено наступні питання:

Чи під’єднані комп’ютери бухгалтерії в загальну мережу? Яка операційна система встановлена? За допомогою якої комп’ютерної програми автоматизовано бухгалтерський облік з комп’ютера обвинуваченого, за якої умови?

Комп’ютер якої моделі встановлено на робочому місці обвинуваченого, які його технічні характеристики?

Чи може бути здійснено доступ до бази даних комп’ютерної програми, в якій ведеться бухгалтерський облік, з комп’ютера обвинуваченого, за якої умови?

Чи можуть здійснюватись операції з комп’ютера обвинуваченого в режимі роботи X та Y?

Чи існує технічна можливість встановити, що зміни в базі даних бухгалтерської програми по розрахунках із замовниками були внесені користувачем з паролем “---”?

РОЗДІЛ IV. Міжнародне співробітництво при розслідуванні комп’ютерних злочинів.

Комп’ютерна злочинність не має кордонів. Це міжнародне поняття. Комп’ютерна злочинність у світі досягла широких масштабів та завдала багатомільйонних збитків. Але комп’ютерні злочини є транснаціональними не лише через відсутність визначених державних кордонів у комп’ютерних мережах, а й через брак єдиної системи суб’єктів таких злочинів [7,25]. З впровадженням в суспільне життя нових технологій, коли обмін інформацією став швидким, дешевим і ефективним, злочинність в інформаційній сфері переросла за межі тих понять, які зазвичай існують для визначення поняття злочинності. У матеріалах симпозіуму ООН з питань боротьби з комп’ютерною злочинністю, який прогодив у м. Гавані, відзначалося, що комп’ютерні злочини набули міжнародного характеру і загрожують економічним основам держав і світовій економічній системі взагалі [10,436].

Транснаціональність комп’ютерних злочинів підтверджує і той факт, що ще у 1986 році у Франції по ініціативі журналістів – співробітників “Матен”,