Версальським трактатом для Європи був вироблений також важливий для міжнародних відносин принцип необмеженості самодержавної влади, який у деяких випадках прикривався „ліберальними формами” і подавався „як вимога державного блага, інтересів і потреб народу”. Фактично абсолютизм самодержавної влади знайшов міцну опору в суспільному устрої європейських держав ХVII - XVIII століть. У свою чергу соціальний порядок, що склався у цей період в Європі, відображався на міжнародних відносинах європейських держав. Державні діячі тієї епохи досить часто цитували у своїх дипломатичних актах класичний твір науки міжнародного права – трактат Г. Гроція „Про право війни і миру” і посилалися на найвеличніші принципи моральності і права, прикриваючи ними найобурливіше порушення основних прав народів [10;34].

Проте Вестфальський трактат не лише визнав за всіма його учасниками „право на територію і на верховенство”, але і підтвердив рівноправність європейських держав незалежно від відмінностей в їх релігійних переконаннях і формі державного устрою. При цьому на принцип релігійної рівності, передбачений трактатом, особливу увагу звертає Л. Гросс. На його думку, цим був створений прецедент. Гросс навіть проводить паралель між Версальським трактатом і Статутом ООН. А інший дослідник історії Вестфальського договору порівнював його положення щодо мирного вирішення спорів зі ст. 10, 12 і 16 Статуту Ліги націй [6;96]. Адже Вестфальський трактат був першим загальноєвропейським договором, хоча і не створивши міжнародної організації, проте заклав перші цеглини в її майбутній фундамент.

Поряд з цими положення про міжнародно-правове визнання, про територіальне верховенство, про рівноправність держави, у Вестфальському трактаті мали місце положення (норми), що передбачають мирне вирішення спорів, колективні заходи проти агресора [11;37]. Це в сукупності можна охарактеризувати як початок створення міжнародно-правової і політичної системи безпеки і правопорядку в Європі, у котрій певну участь взяла і Московська держава.

Серед інших міжнародно-правових аспектів Вестфальського миру особливу увагу слід звернути на гарантії його дотримання. Так, чітка фіксація в трактаті питання щодо гарантій мала велике значення для розвитку права міжнародних договорів. Зокрема, в трактаті зазначалося: „Укладений договір про мир має без обмежень залишатися в силі, і сторони договору зобов”язані дотримуватися всіх положень щодо договору незалежно від їхнього віросповідання. При порушенні будь-якого положення договору постраждалий повинен спочатку попередити порушника, а потім передати матеріали для укладення мирової угоди або винесення судового рішення на підставі законів”[1;41]. Таким чином, це дійсно було вихідною точкою в розвитку інституту міжнародно-правових гарантій.

Отже, Вестфальським трактатом 1648р. було закріплено:

1. офіційне визнання в масштабі Європи наявності інституту визнання і як його розвиток були визнані як незалежні держави Нідерланди і Швейцарія, а також були визнані суверенні права германських князів у відносинах із германськими державами;

2. право держав-учасниць Конгресу – на територію і верховенство в її межах, що скоротило практику дарування, спадкування, купівлі-продажу, заповіту територій;

3. право всіх європейських держав на рівноправність у політичному, міжнародно-правовому і релігійному відношенні. Цим в масштабах Європи вперше офіційно визначений принцип суверенної рівності;

4. положення, що передбачають мирне вирішення спорів;

5. колективні заходи, спрямовані проти можливих агресорів;

6. положення, що передбачають міжнародні гарантії дотримання положень самого Версальського трактату.

Таким чином, на межі середніх віків і нового часу Вестфальський трактат став історичним документом, який запровадив у міжнародні відносини і міжнародне право нові принципи і норми міжнародного права, що мали неоціненне значення для Європи.

ХVІІІ століття здійснило істотний вплив на формування норм дипломатичного права. У цей період для процесу розвитку міжнародного права було характерне удосконалення норм дипломатичного права, особливо в питаннях дипломатичної недоторканості послів і збереження їхніх привілеїв та пільг. Для остаточного оформлення цієї дуже важливої, як юридично, так і політично, норми велике значення мав інцидент з російським дипломатичним представником в Лондоні А.А. Матвєєвим, якого намагались в липні 1708 року заарештувати за борги. А прийнятий в 1709 році англійським парламентом „Акт про збереження привілеїв послів і публічних міністрів від іноземних правителів і чинів” став відповіддю на рішучі протести Петра І. В акті проголошувалося, що образа, нанесена російському послу, є злочином „як перед англійськими законами, так і перед міжнародним правом, на якому ґрунтуються привілеї посланників”[6;98].

Значно повільніше відбувалися зміни в правовому режимі території. Протягом XVII століття і більшої частини XVIII століття продовжували переважати феодальні принципи її переходу від одного правителя до іншого – обмін територіями за Утрехтським (1713р.) і Раштадським (1714р.) мирними договорами. Тут найбільший прогрес намітився у сфері морського і почавшого зароджуватися річкового права. Отже, можна вважати, що до середини століття утвердився принцип свободи морського судноплавства. Одночасно більшість держав була визнана 3-мильна ширина територіального моря. Поступово почалася відміна річкових податків. Найбільш активно почали укладати договори про свободу річкового судноплавства Австрія, Баварія, Прусія, Франція.

XVIII століття також призвело до деяких змін в законах і звичаях війни. Вони хоча й не ліквідували попередньої, жорстокої практики, але все ж таки йшли по шляху її гуманізації. Так, з”явилися угоди про недоторканість під час війни медперсоналу (франко-пруська угода 1759р.), про захист власності мирного населення (ст. 19 Утрехтського трактату). Сюди ж слід віднести і Декларацію Росії про перший озброєний нейтралітет 1780р., згідно з якою нейтральні судна ставилися під захист міжнародного права – вони були недоторканні, нейтральний прапор покривав вантаж ворожого характеру. Для захисту цих положень засновувався спеціальний конвой. Також проголошувалося, що блокада, щоб бути дійсною, повинна бути