У цей період швидкими темпами відбувається розвиток міжнародного товарообміну, торгівлі, особливо морської, що дає поштовх розвитку морського права, розвивається практика арбітражного розгляду спорів. Цей період ознаменувався оформленням у морському праві інституту територіальних вод.

Характерним є те, що під впливом буржуазно-демократичних революцій, що прокотилися по Європі, і наполеонівських воєн, у Європі формувалися найважливіші положення міжнародного права.

У результаті у Європі до початку ХІХ ст. склався певний міжнародний правопорядок, що став зразком для ряду інших континентів та країн. Європа стає центром цивілізованих народів і це накладає певний відбиток на міжнародне право. Воно набуває яскраво вираженого європейського характеру і отримує назву європейського міжнародного права, або міжнародного права цивілізованих народів. На початку ХХ ст. воно починає називатися „класичне міжнародне право”. Це було пов”язано з тим, що основні міжнародно-правові положення формувалися за участю найбільших держав світу, а досягнуті угоди та домовленості носили формалізований характер і в цілому відображали інтереси більшості держав.

Проте укладення в цей період розвитку міжнародного права значної кількості міжнародних договорів та угод носило в більшості випадків декларативний характер, ряд проблем, які виникали в сфері міжнародно-правових відносин, взагалі не обговорювалися або виключалися із порядку денного (наприклад, проблема колоніалізму).

Для доктрини міжнародного права характерним є те, що в розглядуваний період юристи не проводили чіткого розмежування між національним і міжнародним правом ні за сферою дії, ні за нормативним матеріалом. Лише пізніше вони починають доводити, що навіть природне право не може застосовуватися до суверенних держав без врахування їх природи.

Міжнародні договори, укладені в період формування європоцентристського міжнародного права, мали значний вплив на певні положення міжнародно-правових документів, укладених у ХХ столітті. Зокрема, ряд угод містили принципи, які пізніше були закріплені в Статуті Ліги Націй, Статуті ООН. А ряд інститутів, які виникли в цей період, дістали свій розвиток та закріплення вже в період Поширення міжнародного права (з 1914р. і до наших днів).

Отже, в період формування європоцентристського міжнародного права було започатковано основи міжнародно-правової і політичної системи безпеки і правопорядку в Європі. А міжнародне право характеризувалося тим, що поступово рухалося до міжнародної всесвітньої системи.

Список використаних джерел

1. Оснабрюцький мирний договір (імператора зі Швецією) від 24.10.1648р.//

//А.І. Дмитрієв, А.С. Мацько, В.І. Муравйов. Міжнародне публічне право. Практикум. – К.: Юрінком Інтер, 2001р., с.28-48.

2. Мюнстерський мирний договір (імператора з Францією) від 24.10.1648р. // Там же. – с.28-48.

3. Віденський протокол від 7(19) березня 1815р. // Там же. – с. 48-49.

4. Послання Президента США Монро Конгресу (Доктрина Монро) від 02.12.1823р.// Там же. – с.49-51.

5. Декларація про скасування застосування вибухових і запалювальних куль від 29 листопада (11 грудня) 1868р. // Там же. – с.51-52.

6. Ю.Я. Баскин, Д.И. Фельдман „История международного права”. – М.: „Международные отношения”, 1990.-230с.

7. Тускоз Жан. Міжнародне право: Підручник. Пер. з франц. – К.: „АртЕк”, 1998. - с.16-18.

8. Маланчук П. Вступ до Міжнародного права за Ейкхерстом/ Пер. з англ. – Х.: Консул, 2000. - с.39-54.

9. Кошеваров В.П. Практикум з міжнародного права. – Івано-Франківськ: місто НВ, 2003. - 93с.

10. А.І. Дмитрієв, В.І. Муравйов. Міжнародне публічне право: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2000.- с.31-66.

11. Г.О. Анцелевич, О.О. Покрещук. Міжнародне право: Підручник. – К.: Алеута, 2003. - с.46-50.

12. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть. Учебник. – М.: БЕК, 1996. – с.47-57.