здоров’я;
право на участь у культурному житті;
заборона дискримінації дітей.
Дані міжнародні стандарти є розроблені для того, щоб захистити права людини і основні свободи.
Виділяють міжнародні інституції, які здійснюють захист прав людини і основних свобод, а саме:
Генеральна Асамблея ООН;
Економічна і соціальна Рада ООН (ЕКОСОР);
Комісія з прав людини;
Підкомісія з запобігання дискримінації та захисту меншин;
Центр прав людини;
Комітет з прав людини;
Комітет з економічних, соціальних та культурних прав;
Регіональні: Європейський Суд з прав людини та Комітет Міністрів Ради Європи тощо.
Серед цих міжнародних інституцій провідне і найважливіше місце займають:
Комітет з прав людини;
Комісія з прав людини.
Комітет з прав людини створений відповідно до першого факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Він приймає і розглядає повідомлення від осіб, які стверджують, що вони є жертвами порушень якихось з прав викладених у Пакті. Повідомлення розглядаються Комітетом в закритих засіданнях. Комітет з прав людини складається з 18 членів, обраних державами-учасницями, не як представників урядів.
Комісія ООН з прав людини обирається з представників урядів держав-учасниць. Комісія з прав людини – це допоміжний орган ЕКОСОР, який проводить дослідження та підготовляє проекти Конвенцій з метою імплементації. На сьогодні до цієї міжнародної інституції входить близько 43 представники держав-членів. Комісія з прав людини займається ще й громадським розслідуванням порушень прав людини у конкретних державах, шляхом створення постійної робочої групи.
Список використаних джерел:
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966р., Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи./ Упорядн. Ю.К.Качуренко.– К.: Наукова думка, 1992.
Міжнародний пакт про цивільні і політичні права від 16.12.1966р. : там же.
Факультативний протокол до міжнародного пакту про цивільні і політичні права від 16.12.1966р.: Там же.
Другий факультативний пртокол до Міжнародного пакту про цивільні і політичні права, спрямований на відміну смертної кари від 15.12.1989р.: Там же.
Конвенція про захист прав та основних свобод людини від 04.11.1950рр.: там же.
Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейхерстом /Пер.з англ.– Харків: Консум, 2000.– 592 с.
Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи /Упоряд. Ю.К.Качуренко – К.: Наукова думка, 1992.
Аль-сулайбі Муса. Юридична природа міжнародних стандартів прав людини //Право України.– 2000.– № 5, с. 116.
Присяжнюк Т. Система Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини – унікальний інструмент захисту порушених прав // Право України.–2001.– № 6.–с.32.
Черниченко С.В. Права человека и гуманистическая проблематика в современной дипломатии //Московский журнал международного права. – 1992. –№3. – с.38.