проведені та узагальнені на основі теоретичних матеріалів вчених Черниченка С.В., Аль-сулайбі Муса, Качуренка Ю.К., Присяжнюк Т., Маланчука П. А також проведений аналіз деяких досліджень на основі міжнародних документів:
Загальної декларації прав людини 1948 р.;
Статуту ООН;
Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 р.;
Міжнародного пакту про цивільні і політичні права від 16.12.1966р.;
Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про цивільні і політичні права від 16.12.1966 р.;
Другого факультативного протоколу до Міжнародного пакту про цивільні і політичні права, спрямованого на відміну смертної кари від 15.12.1989 р.;
Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини від 04.11.1950 р.
та ряд інших.
Отже, до міжнародних стандартів захисту прав людини і основних свобод відносяться такі як:
право на життя;
заборона катування;
заборона рабства та примусової праці;
право на свободу та особисту недоторканість;
право на справедливий судовий розгляд;
заборона покарання без закону;
право на повагу приватного і сімейного життя;
свобода думки, совісті і віросповідання;
свобода вираження поглядів;
свобода зібрань та об’єднання;
право на шлюб;
право на ефективний засіб правового захисту;
заборона дискримінації;
захист права власності;
право на освіту;
право на вільні вибори;
заборона ув’язнення за борг;
свобода пересування;
свобода вислання громадян;
заборона колективного вислання іноземців;
право на оскарження в кримінальних справах;
право на відшкодування шкоди в разі незаконного засудження;
право не бути притягненим до суду або покараним двічі;
рівноправність кожного з подружжя;
право на працю;
право на сприятливі умови праці;
право створювати професійні спілки, які можуть утворювати національні федерації;
право на страйки;
право на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування;
право на сім’ю;
право на достатній життєвий рівень;
право на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я;
право на участь у культурному житті;
заборона дискримінації дітей.
Дані міжнародні стандарти є розроблені для того, щоб захистити права людини і основні свободи.
Виділяють міжнародні інституції, які здійснюють захист прав людини і основних свобод, а саме:
Генеральна Асамблея ООН;
Економічна і соціальна Рада ООН (ЕКОСОР);
Комісія з прав людини;
Підкомісія з запобігання дискримінації та захисту меншин;
Центр прав людини;
Комітет з прав людини;
Комітет з економічних, соціальних та культурних прав;
Регіональні: Європейський Суд з прав людини та Комітет Міністрів Ради Європи тощо.
Серед цих міжнародних інституцій провідне і найважливіше місце займають:
Комітет з прав людини;
Комісія з прав людини.
Комітет з прав людини створений відповідно до першого факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Він приймає і розглядає повідомлення від осіб, які стверджують, що вони є жертвами порушень якихось з прав викладених у Пакті. Повідомлення розглядаються Комітетом в закритих засіданнях. Комітет з прав людини складається з 18 членів, обраних державами-учасницями, не як представників урядів.
Комісія ООН з прав людини обирається з представників урядів держав-учасниць. Комісія з прав людини – це допоміжний орган ЕКОСОР, який проводить дослідження та підготовляє проекти Конвенцій з метою імплементації. На сьогодні до цієї міжнародної інституції входить близько 43 представники держав-членів. Комісія з прав людини займається ще й громадським розслідуванням порушень прав людини у конкретних державах, шляхом створення постійної робочої групи.