Той, хто прибув на Січ Запорізьку добровільно, свідомо і без примусу, мав прийняти православну віру, Воля на Січі Запорізькій необхідно породжувала обов'язки --- виконання звичаїв Січі Запорізької, дотримання суворої дисципліни, готовності віддати своє життя за свободу і незалежність свого народу. На Січі Запорізькій існував особливий ритуал прийняття у козацьке братство --- випробовування на силу і спритність. Здоров'я, сила, спритність і боєготовність запорожців загартовувались не лише в боях і походах, але і в іграх, танцях, спортивних змаганнях. На Січі Запорізькій існував культ фізичного розвитку людини. Гетьманами, отаманами, полковниками, курінними отаманами обирали людей особливої сили і військової майстерності. Необхідність тримати запорозьке військо у високій боєготовності, постійна небезпека були причинами заборони появи на Січі Запорізькій жінок. Козаки, як правило, одружувалися в солідному віці, їхні сім'ї проживали в козацьких слободах, у межах запорозьких вольностей або у віддалених від Запорожжя містах і слободах. Старшина і поважні козаки мали своїх слуг-джур, котрими були козацькі діти, взяті на Січ Запорізьку для навчання і виховання, а також хлопчики-полоненики.
На Січі Запорізькій ніколи не було кріпацтва, тут використовувалася вільнонаймана праця. Господарство запорожців за період існування Січі Запорізької зазнало серйозних змін. Якщо на початку це було полювання на звіра і птицю, рибний і соляний промисли і лише частково розведення худоби та землеробство, то в пізній період Січі Запорізької (особливо в часи Нової Січі --- 1734-75) набуло високого розвитку хутірське (фермерське по суті) господарство (зимівники) заможних козаків, у яких працювали наймані козаки. Ці господарства, в яких у великих кількостях вирощували різну худобу, в'ялили рибу, збирали мед тощо, були тісно пов'язані з внутрішнім і зовнішнім ринками. Поглиблювалися і соціальні суперечності в козацькому середовищі, що найяскравіше проявлялося у заколотах козацької сіроми і навіть повстаннях. Козацька біднота брала участь і в повстаннях та рухах поза межами Січі Запорізької.
Одним з основних призначень Січі Запорізької була боротьба проти турецько-татарської агресії. З цією метою ще в серед. 17 ст. козацький гетьман спорудив на острові Хортиця потужний замок --- головне січове укріплення. На виготовлених з липи чи верби човнах --- чайках невеликі загони запорожців здійснювали далекі морські походи. Особливо успішними були напади на турецькі фортеці в перші два десятиліття 17 ст., які набули міжнародного резонансу (взяття Варни, Трапезунда, Кафи та ін.). Саме успішні морські походи проти ворога всієї Європи --- Османської імперії та її васала - Кримського ханства уже в кін. 16 --- на поч. 17 ст. здобули міжнародну славу Січі Запорізькій і зумовили звернення до неї урядів різних держав з проханнями надати їм допомогу. Особливо велике значення для розвитку Січі Ззапорізької і зростання її авторитету як серед українського народу, так і в Європі мало гетьманство , який здійснив воєнну реформу на Січі Запорізькій, перетворивши окремі козацькі загони у високоорганізоване і дисципліноване військо.
У період 30-літньої війни в Європі (1618-48) уряди різних держав особливо часто зверталися до козаків-запорожців за допомогою. У 1620-30-х в Україні відбулися великі національно-визвольні повстання під проводом М. Жмайла, Т. Трясила, Я. Острянина та ін., в яких провідну роль відіграло Запорожжя. Зростання в середовищі запорожців незалежницьких прагнень, вироблені на Січі Запорізькій форми державного управління та підготовленість національної еліти (освіченої і досвідченої козацької старшини) підготували могутню всенародну національно-визвольну війну під керівництвом проти панування Речі Посполитої. Після 1648 центр державотворчих процесів перемістився у Гетьманську державу (див. ), яка утворилася на значній частині українських етнічних земель. Запорожжя то перебувало в тіні, то активно втручалося у справи Гетьманщини і міжнародні відносини в регіоні, часто впливаючи на розстановку політичних сил. На поч. 1709 запорозькі козаки на чолі з кошовим отаманом підтримали гетьмана у його прагненні добитися незалежності України і приєдналися до шведсько-української армії. У травні 1709 російські війська під командуванням полковника П. Яковлева зруйнували Січ Запрізьку Мицик Ю.А., Власов В.С.; Історія України з найдавніших часів до кінця ХVІ ст. Частина І; К.: Видавничий дім “КМ Академія”, 2001.
Запорожці, яким вдалося врятуватися, створили Січ під протекторатом султана, спочатку на річці Кам'янка (1709-11), а потім в Олешках (1711-33). У 1734 запорожці повернулися під протекторат Росії, яка була в цьому зацікавлена, оскільки готувалася до чергової війни з Оттоманською Портою. У період Нової Січі відбулися серйозні зміни у господарюванні та суспільних відносинах у Запорожжі. У різний спосіб уряд обмежував запорозькі вольності (спорудження Української лінії і посилення посполитих на запорозьких землях; створення колоній іноземців Слов'яно-Сербії і Ново-Сербії). Зміцнення економічної незалежності Запорожжя та величезний вплив запорожців на формування політичної свідомості українського населення становило потенційну загрозу колоніальній політиці Російської імперії на Півдні України. Тому після укладення Кючук-Кайнарджійського миру 1774 генерал отримав від таємний наказ про ліквідацію С.З. 4(15).6.1775 російські війська під командуванням ген. Текелія оточили Січ, а наступного дня --- 5(16).6. зайняли і зруйнували її. Останнього кошового отамана П. Калнишевського та вищу козацьку старшину заарештовано і відправлено на заслання. Частина запорожців, якій вдалося вибратися з Січі, утворила в межах турецьких володінь .
2. Козаччина по лубенськім погромі.
Сумно стало на Україні по лубенськім погромі. Як стара пісня співає: Промовить тихий Дунай до Днїпра-Славути: „Дніпре-батьку, Славуто! Сам собі я думаю, гадаю, Чом я твоїх козаків у себе не видаю? Уже чверть года три місяці вибиває, Як твоїх козаків у мене не має... Всї мої квіти луговиї, низовиї понидїли, Що твоїх