РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
Кримінальний кодекс і комп’ютерна злочинність
План
Вступ.
Боротьба з комп’ютерною злочинністю в контексті економічної безпеки України.
Питання характеристики комп’ютерного злочинця.
Список використаної літератури
Вступ.
Сьогодні у світі визначається тенденція до зростання значимості інформації в суспільних відносинах. Це об’єктивно пов’язано з таким соціальним явищем, як інформатизація – впровадження електронних засобів комунікації на основі комп’ютерних технологій у різні сфери суспільного буття. Інформатизація належить до процесів, що постійно та динамічно розвиваються. З одного боку, інформатизація веде до вдосконалення та інтенсифікації різних напрямів людської діяльності, з іншого, – її здобутки стають об’єктом негативних, антисоціальних проявів.
До негативних проявів належать, зокрема, правопорушення, що пов’язані з використанням комп’ютерних технологій; серед них особливу увагу пригортають такі, що мають ознаки злочину. В юридичній науці та практиці вони отримали умовну назву “комп’ютерні злочини”.
Особливу тривогу викликає те, що організовані злочинні формування активно використовують здобутки інформатики для досягнення злочинних цілей. Аналіз наявної емпіричної бази світового досвіду показує, що спостерігається тенденція, коли транснаціональна організована комп’ютерна злочинність становить загрозу не тільки національній безпеці окремої країни, але й загрожує всьому світовому порядку. Це стосується сфери економічної безпеки. Світовий “кіберпростір” у галузі економічних відносин активно освоюється криміналітетом. За експертними оцінками, обсяги операцій при електронній обробці та передачі по комп’ютерним мережам грошових ресурсів вказують на те, що потенційні втрати можуть бути вищі, ніж при тих самих операціях з використанням звичайних паперових технологій. Втрати ж окремо взятої держави в таких випадках за лічені хвилини можуть досягати значних розмірів.
Серед основних тенденцій суспільства, що стосується практично всіх сфер життєдіяльності, включаючи економіку, державне управління, науку, мистецтво, слід відзначити стрімкий розвиток інформаційної комп’ютерної мережі Інтернет, яка об’єднує сотні мільйонів користувачів з усього світу. Вона почала свій розвиток 1969 року з замовлення Управління перспективних досліджень Міністерства оборони США на побудову такої мережі, яка здатна забезпечити обмін інформацією між користувачами за умов ядерної війни.
В кінці 80-х років мережа поєднувала комп’ютери не тільки в США, але й по всьому світу, хоча інформація, що передавалась каналами зв’язку, відображалась на екранах моніторів тільки текстовими символами. В 1989 році Тім Бернерс-Лі, співробітник лабораторії Європейського інституту фізики часток, запропонував протоколи передачі графічної інформації та започаткував розгалужену гіпермедіа систему World Wide Web (WWW).
В нашій державі ефективному використанню можливостей глобальної мережі для розвитку науки, освіти, культури, підприємницької діяльності сприяє підписаний 31 липня 2000 року Президентом України Указ «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні». Указ передбачає наповнення інформацією Веб-сторінок центральними органами виконавчої влади, створення належних економічних, правових, технічних умов для забезпечення широкого доступу до мережі громадян та юридичних осіб усіх форм власності.
Разом із позитивними досягненнями широке використання мережі інтернет призвело до появи ряду соціальних, організаційних, юридичних та інших проблем.
Щодо законодавства України, то у нашому законодавстві дана група злочинів з’явилась після прийняття 5 квітня 2001 року нового Кримінального Кодексу, який закріпив у собі нові невідомі до цього склади злочинів. Кодекс встановив відповідальність за такі злочини: незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, систем та комп’ютерних мереж ( ст. 361); викрадення, привласнення, вимагання комп’ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем ( ст. 362); порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем ( ст. 363).
Ці злочини ввійшли до розділу 16 нового кодексу і це стало новим у порівнянні із кодексом 1961 року.
Боротьба з комп’ютерною злочинністю в контексті економічної безпеки України
Минуло вже більше ніж 20 років відтоді, як було створено перший персональний комп’ютер, котрий став значною віхою в розвитку суспільства. Сьогодні вже важко уявити сферу громадського життя, у якій не використовують сучасні інформаційні технології. Разом з тим, високими технологіями активно цікавиться злочинний світ. Входячи в міжнародний інформаційний простір, Україна не може залишатися осторонь проблем сучасного інформаційного суспільства.
Як свідчить практика інформатизації та її складової – комп’ютеризації країн, які знаходяться на шляху промислового розвитку, зростання антисоціальних проявів, зокрема комп’ютерної злочинності, є однією з характерних ознак, негативним дзеркальним відображенням так званого постіндустріального, інформаційного суспільства, глобальної інформаційної цивілізації.
Вдосконалення міжнародних (регіональних, континентальних, глобальних) комп’ютерних мереж та супутникового зв’язку створює не тільки можливість розвитку міжнародного інформаційного співробітництва, а й має тенденцію щодо розширення можливості вчинення правопорушень.
Дослідження проблематики світової комп’ютерної злочинності свідчить, що сьогодні її можна поділити на декілька видів, щодо різних кваліфікаційних ознак ( прояв у просторі, цілі ). Так за думкою деяких вітчизняних науковців комп’ютерні злочини належить розглядати за трьома основними групами. До першої належать правопорушення, де сам комп’ютер чи інформація в ньому є предметом вчинення протиправних дій (сьогодні оперативне отримання інформації, навіть без порушення роботи інформаційної системи може завдати мільйонних збитків).
До другої слід віднести правопорушення, де комп’ютер виступає, як знаряддя скоєння злочину. Найбільш таких правопорушень вчиняються в фінансово-банківській сфері. Серед резонансних слід назвати так звану “вінницьку справу”, де зловмисник, використовуючи систему електронних платежів, незаконно переказав понад 80 млн. гривень на кореспондентський рахунок одного з латвійських банків.
До третьої групи належать злочини, доказом про які є інформація, котра міститься в комп’ютерних системах. Так, організована злочинна група кілерів з Дніпропетровська отримувала “замовлення” на свої жертви через інтернет. Але ця система не є ідеальною. Так вчені криміналісти Салтевський М. В. і Біленчук П.