Даючи економічну оцінку домогосподарства, слід проаналізувати не тільки джерела їхніх доходів, а й розподіл їх між собою. Розподіл доходів дає змогу отримати уявлення про рівень життя в країні, вирішення соціальних проблем, спосіб існування пануючої соціально – економічної системи. Кожному типу суспільства відповідають певні принципи розподілу доходів. Історія знає розподіл за працею, капіталом, власністю, факторами виробництва. У змішаній економіці всі ці форми співіснують, переплітаються, взаємодіють між собою. Їх удосконалення сприяє підвищення суспільного добробуту. У вивченні проблем розподілу доходів зарубіжна економічна наука виділяє два основних підходи: функціональний розподіл доходів та особистий розподіл доходів.

Функціональний – грошовий дохід країни поділяється на заробітну плату, ренту, процент і прибуток. Тобто, заробітна плата виплачується за роботу; рента і процент – за ресурси, що перебувають у чиїйсь власності; прибуток надходить до власників підприємств.

Особистий – пов’язаний зі способом, за допомогою якого сукупний дохід суспільства розподіляється серед окремих домогосподарств.

Розуміння функціонального і особистого розподілу доходів є ключовим моментом в оцінці ролі домогосподарств у економіці. Статистичні дані свідчать про значну нерівність розподілу особистих доходів населення. Дане явище посилюється різними причинами: здібності кожної окремої людини, здобуття освіти, види діяльності. Основу для нерівномірного розподілу доходів створюють: володіння нерухомістю, засобами виробництва, сільськогосподарськими угіддями тощо; становище на ринку; інші фактори(щасливий випадок, наявність особистих контактів із членами уряду, сила політичного впливу, дискримінація і т. ін.).

. Витрати на споживання. Заощадження домогосподарств.

Споживання домогосподарства – це придбання товарів особистого користування, тобто купівля продуктів харчування, одягу, взуття, меблів, предметів культури і побуту, автомобілів, витрати на соціально-культурні та побутові послуги.

Споживчі витрати можуть бути класифіковані по-різному, наприклад, поділені на товари та послуги.

Витрати на споживання пов’язані з попитом та з такими явищами як ефект доходу, ефект заміщення, споживчий надлишок, максимізація корисності.

Якщо грошовий дохід домогосподарства є сталим, то збільшення ціни для нього рівнозначне зменшенню його реального доходу, або купівельної спроможності. Точніше ефект доходу означає вплив зміни ціни на реальний дохід споживачів. Якщо ціна зростає, а грошові доходи залишаються сталими, то реальні доходи домогосподарств зменшуються, і вони купують менше товарів. Навпаки, за зниження цін попиту реальні доходи домогосподарств за сталості їх доходів зростатимуть.

Аналіз споживання вимагає знань про ефект заміни

( заміщення). Отже, якщо лосось став дорожчим продуктом харчування, то домогосподарства будуть менше купувати лосося і більше коропа чи ляща. Ефект заміщення полягає в тому, що коли ціна на товар зростає, то споживачі намагаються замінити цей товар іншим, аби отримати бажане за найнижчу ціну.

Домогосподарства чинять так, як і підприємства, коли зростає ціна на певний фактор виробництва змушує їх замінювати дорогі фактори виробництва більш дешевими. Домогосподарства заміщуючи дорогі товари дешевими, купують задоволення за менші витрати.

Аналіз закону спадної корисності, який був розглянутий у темі 2, показує, що існує розрив між загальною корисністю блага і його ринковою вартістю, що виражається додатковою вигодою для домогосподарства, або споживчим надлишком. Ця вигода виникає, бо споживач отримує більше ніж платить у наслідок дії закону спадної граничної корисності. Споживачі платять одну ціну за кожну одиницю продукту. Отже, вони платять за кожну одиницю стільки, скільки коштує остання одиниця.

На рис. 1.1. зображено графік граничної корисності води “Оболонь”. Спадно-ступінчатий попит на воду відображає спадну граничну корисність води. Бачимо, наскільки великим є надлишкове, або додаткове задоволення від попередніх одиниць для господарства, оскільки ціна пляшки води коштує лише 1грн.

Підсумувавши всі затемнені на графіку додаткові вигоди від першої до вільної одиниці отримуємо загальну додаткову вигоду в 3 грн. під час покупки води. Отже, домогосподарство отримує додаткову вигоду від усіх перших одиниць товару.

Домогосподарство як споживач намагається максимізувати свою корисність або величину задоволення, які є наслідком покупки споживчих товарів. Домогосподарство як покупець повинен так упорядкувати своє споживання, щоб кожен окремий товар приносив йому однакову граничну корисність на кожну витрачену гривню. У такій ситуації члени домогосподарства матимуть максимальне задоволення або корисність від закупок товарів.

Головна умова максимального задоволення корисності така: споживач зі сталим доходом за таких ринкових цін досягне максимального задоволення або корисності, якщо гранична корисність останньої гривні, витрачено на певний товар, є такою самою, як і гранична корисність останньої гривні, витрачено на будь-який інший товар. Середня гранична корисність на гривню всіх товарів за стану рівноваги для споживача називається граничною корисністю доходу. Цю фундаментальну умову стану рівноваги для споживача

( домогосподарства) П. Самуельсон запропонував визначити у вигляді формули:

Гранична корисність товару 1 = Гранична корисність товару 2 =

Ціна 1 Ціна 2

Гранична корисність товару 3 = Гранична корисність.

Ціна 3 на гривню доходу

(Див.: Самуэльсон П. Экономика. Вводный курс : Пер .с янгл.-М.,1964.-с.431).

Цим правилом максимізації корисності керується на ринку кожен споживач, купуючи товари.

Дохід, що залишається у розпорядженні споживача після внесення податків та інших виплат, може використовуватися лише двома способами – або на заощадження, або на споживання.

Заощадження – це та частина доходу домогосподарства, що не сплачується у вигляді