План

Поняття закону про кримінальну відповідальність

Структура закону про кримінальну відповідальність

Чинність закону про кримінальну відповідальність в часі.

Зворотність дії закону про кримінальну відповідальність в часі

Чинність кримінального закону за територіальним принципом

Чинність кримінального закону за національним та універсальним принципами

Тлумачення кримінального закону

Поняття, підстава кримінальної відповідальності

Кримінальний закон у широкому розумінні — це система національних законодавчих актів України та імплементованих у них положень міжнародних договорів, що містять нор-ми кримінального права.

Кримінальний закон — це законодавчий акт Верховної Ради України, який містить одну, кілька або систему взаємо-пов'язаних і взаємоузгоджених кримінально-правових норм, кримінальний закон — це Кримінальний ко-декс — єдиний кодифікований законодавчий акт, в якому за певною системою викладено кримінально-правові норми. Він є основним кримінальним законом. Сьогодні в нашій державі чинним є Кримінальний кодекс України 2001 року як уніфікована система кримінальних законів України, за " якою кримінальні закони, прийняті після набрання чинності цим Кодексом, включаться до нього після набрання ними чинності (ч. 2 ст. 3).

По-друге, кримінальний закон — це і окрема стаття Кри-мінального "кодексу або її частина, що передбачає відпові-дальність за злочин певного виду. Наприклад, ч. 2 ст. 185 KK передбачає відповідальність за крадіжку чужого майна, вчинену повторно, або за попередньою змовою групою осіб.

По-третє, кримінальний закон — це і відповідні поло-ження міжнародних договорів, імплементовані у криміналь-не законодавство України на загальногалузевому рівні За-коном України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10 грудня 1991 р. Згідно із цим Законом, укладені та належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національно-го законодавства України і застосовуються у порядку, пе-редбаченому для норм національного законодавства.

Отже, кримінальний закон — це нормативний акт, при-йнятий Верховною Радою України, який містить сукупність кримінально-правових норм. Він встановлює загальні поло-ження, підстави і межі кримінальної відповідальності, види покарання, підстави призначення покарання, звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання та визначає, які суспільне небезпечні діяння вважаються злочинами і які покарання передбачаються за їх вчинення.

Кримінальний закон є одним із важливих засобів за-хисту людини і громадянина, громадянського суспільства і держави від суспільне небезпечних посягань. Кримінальний кодекс України, говориться у ч. 1 ct. 1, має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і грома-дянина, власності, громадського порядку та громадської без-пеки довкілля, конституційного устрою України від злочин-них посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а та-кож запобігання злочинам.

У кримінальному праві діє презумпція щодо знання закону особою, яка вчиняє злочин. Відсутність такого знан-ня у кожному конкретному випадку має бути підтверджена наявністю виняткових обставин.

Кримінальний закон є певним засобом виховного та превентивного впливу на осіб, засуджених за вчинення зло-чину, а також на інших громадян і тим самим виконує одне із завдань — запобігання злочинам.

Кримінально-правова норма, як і будь-яка правова норма, має триланкову структуру: гіпотезу, диспозицію і санкцію.

Гіпотезу, тобто умову, за якої застосовується правова норма, статті Особливої частини КК описують не текстуально, а контекстуально, тобто вона розуміється як необхідна. Текстуальне ж ці статті описують диспозицію та санкцію. Норми Загальної частини санкцій не містять.

Диспозиції у кримінально-правових нормах Особливої час-тини описують стандарти забороненої (злочинної) поведінки певного виду, однак текстуально ці диспозиції описують ли-ше специфічні для даного виду злочину ознаки, інші необхід-ні ознаки, які є спільними для багатьох злочинів, законода-вець вказує в нормах Загальної частини. Для з'ясування цих ознак користуються моделлю складу злочину, за якою законодавець описує будь-який злочин. Отже, диспозиції в Особливій частиш побудовано за принципом логічної норми.

Проста диспозиція називає лише склад злочину і не роз-криває його змісту. Наприклад: вбивство через необе-режність – ст. 119 КК.

Описова диспозиція називає склад конкретного злочину і розкриває його зміст (дає його визначення). Наприклад, у ст. 111 дано вичерпний перелік дій, які характерні для складу злочину — державна зрада; в диспозиції ч. 1 ст. 185 дається визначення складу злочину — крадіжка чужого майна.

Відсильна диспозиція ознаки певного складу злочину най-частіше називає у першій частині статті або називає лише сам склад злочину, а ознаки, що обтяжують такий злочин (кваліфікований вид), вказує в наступній частині статті. При цьому використовується один із варіантів. Перший — наступ-на частина певної статті починається словами «Ті ж дії...», а далі вказуються обставини, що збільшують ступінь небезпеч-ності даного злочину. Наприклад, у ст. 383 передбачена відпо-відальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинен-ня злочину, ч. 2 цієї статті починається словами «Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині...» Другий варіант — називається вид злочи-ну, поняття якого визначено у першій частині статті, в на-ступних частинах статті вказуються обтяжуючі обставини. На-приклад, ч. 2 ст. 185 починається словом «Крадіжка», а далі йде перелік обтяжуючих обставин — вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Іноді відсилання до іншої статті може стосуватися виклю-чення певних, більш небезпечних способів вчинення даного злочину. Наприклад, умисне вбивство, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 115, вважається таким лише тоді, коли воно вчинено за відсутності ознак, зазначених у ч. 2 ст. 115 та статтях 116, 117, 118 КК.

Бланкетна диспозиція називає лише сам склад злочину, а для визначення ознак такого злочину відсилає до норм інших галузей права або інших підзаконних актів. Наприк-лад, диспозиція ст. 272 (порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпечністю) є бланкетною - щоб з'ясувати зміст злочинного діяння у