Санкції, що як структурна частина статті Особливої ча-стини КК використовуються для визначення виду і розмірів покарання, бувають двох видів: відносно визначені та альтернативні.

Відносно визначена санкція передбачає покарання певно-го виду, наприклад, позбавлення волі у певних межах, вказуючи або не вказуючи текстуально його нижчу межу, але обов'язково вказуючи його вищу межу. Так, ст. 111 передбачає нижчу і вищу межі покарання у вигляді позбав-лення волі від 10 до 15 років. Альтернативні санкції передбачають не один, а два чи біль-ше видів покарань, з яких суд може призначити лише одне. Наприклад, у санкції ст. 133 КК (зараження венеричною хворобою) передбачені такі альтернативні види покарань — виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до двох років.

У ст. 4 КК визначено три положення щодо чинності закону про кримінальну відповідальність в часі:

1) Закон про кримінальну відповідальність набирає чин-ності через десять днів з дня його офіційного оприлюднен-ня, якщо інше не передбачено самим законом, але не рані-ше дня його опублікування (це Конституційне положення);

2) Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинен-ня цього діяння;

3) Часом вчинення злочину визнається час вчинення осо-бою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Чинним визнається закон, що набрав законної сили до його скасування чи заміни новим законом, а якщо закон було прийнято на певний строк — до закінчення такого строку. Разом з тим у ст. 5 КК обумовлені випадки, коли прийнятий новий закон скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність. Такий закон має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчи-нили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, в тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбу-ли покарання, але мають судимість. Проте закон, що вста-новлює злочинність діяння або посилює кримінальну відпо-відальність, не має зворотної дії у часі (ч. 2 ст. 5 КК).

Усунення або встановлення караності діяння, а також пом'якшення або посилення покарання здійснюються шля-хом законодавчого виключення чи введення нового складу злочину, шляхом зміни диспозиції або санкції, а також шля-хом введення або виключення обставин, що зменшують або збільшують ступінь суспільної небезпеки певного злочину закон, який скасовує злочинність діяння" має зворотну дію в часі, а це означає: а) діяння, вчинене особою, що вважалося злочинним до набрання сили цим законом, більше не вважається злочином. Кримінальна спра-ва щодо такої особи не може бути порушена, а наявна справа підлягає закриттю за відсутністю складу злочину; б) особа, що була засуджена і відбуває покарання за діяння, яке новим законом не визнається злочином, підлягає звільненню від покарання; в) особа, яка відбувала або відбула покарання за таке діяння визнається такою, що не має судимості.

Зворотну силу має і закон, який пом'якшує покарання. Пом'якшення покарання визначається шляхом порівняння санкцій попереднього та нового закону, який набрав чиннос-ті, як щодо основних, так і щодо додаткових покарань, а також і поєднання цих покарань. Якщо новий закон по-м'якшує покарання, то застосовується саме він щодо діянь, вчинених до набрання ним чинності. Особам, засудженим за даний злочин на підставі раніше чинного закону, міра по-карання, що перевищує санкцію нововиданого закону, зни-жується до максимальної межі покарання, встановленої новим законом, на підставі ч. З ст. 74 КК. ;

3акон, який частково пом'якшує покарання, а частково його посилює, має зворотну силу в часі лише у тій час-тині, яка пом'якшує покарання.

Територіальний принцип просторової чинності (дії) кри-мінального закону України сформульовано у ч. 1 ст. 6. Він полягає в тому, що особи, які вчинили злочин на території України, підлягають кримінальній відповідальності на підста-ві КК та імплементованих норм міжнародного права. «Осо-би», про які йдеться у ст. 6, — це громадяни України, іноземні громадяни, які не користуються правом особистої недоторканності і дипломатичного імунітету, а також особи без громадянства.

Поняттям «територія України» охоплюються: 1) суша, мо-ре, річки, озера та інші водойми, надра, землі в межах кордонів України, а також повітряний простір над сушею і водним простором, у тому числі й над територіальними водами (територіальним морем); 2) військові кораблі, при-писані до портів на території України, які перебувають під прапором України у відкритому морі, у територіальних водах або портах іншої держави; 3) невійськові кораблі, приписані до портів на території України, які перебувають під прапором України у відкритому морі; 4) військові по-вітряні судна України, приписані до аеропортів на тери-торії України, які під розпізнавальним знаком України пе-ребувають у відкритому повітряному просторі, у повітряно-му просторі чи на аеродромі іншої держави; 5) невійськові повітряні судна України, які приписані до аеропортів на території України та перебувають поза її межами у відкри-тому повітряному просторі під розпізнавальним знаком України.

Територіальна чинність кримінального закону України по-ширюється і на іноземні невійськові судна, які перебувають у територіальних водах чи портах України. Згідно з п. 5 ст. 28 Закону, прикордонні війська України мають право знімати з судна і затримувати осіб, як вчинили злочин і підлягають кримінальній відповідальності за законодавством України, передавати цих осіб органам дізнання і слідства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Злочин, відповідно