Кримінальну відповідальність не слід ототожнювати з по-каранням. Кримінальна відповідальність — це обов'язок осо-би, яка винна у вчиненні злочину, зазнавати заходів держав-ного впливу (покарання). Покарання — це одна із форм (стадій) реалізації кримінальної відповідальності, і підставою для його застосування є факт набрання обвинувальним вироком законної сили. Покарання особи, яка вчинила зло-чин, становить основний елемент кримінальної відповідаль-ності, але повністю її зміст не вичерпує. Отже, поняття кри-мінальної відповідальності ширше за поняття покарання. По-карання — це реалізація обов'язку особи зазнати суворих примусових заходів кримінально-правового характеру.

Кримінальна відповідальність тісно пов'язана з такими принципами права, як гуманізм та індивідуалізація відповідальності. Ці принципи втілено в нормах криміналь-ного закону про звільнення від кримінальної відповідаль-ності, звільнення від покарання, про умовне незастосування покарання А Правові підстави застосування цих інституцій

Підставами кримінальної відповідальності є: 1) наявність юридичного факту — вчинення діяння, забороненого кримі-нальним законом; 2) таке діяння за своїм соціальним змістом завдало або загрожувало завдати шкоду певним благам або іншим цінностям; 3) вищезазначене діяння було вчинено фі-зичною осудною особою, яка досягла встановленого в законі віку кримінальної відповідальності; 4) під час вчинення діяння особа не перебувала під впливом будь-якої сили або примусу, яким вона не могла протистояти; 5) відсутні інші обставини, які відповідно до закону виключають злочинність діяння. Ці критерії визначають сутність і специфіку злочину певного виду та пов'язані з такою категорією кримінального права, як склад злочину. Таке розуміння питання, що роз-глядається, дає можливість констатувати, що підставою кри-мінальної відповідальності є вчинення суспільне небезпечного діяння, яке містить ознаки складу злочину. Підставою кри-мінальної відповідальності, говориться в ст. 2 КК, є вчине-ння особою суспільне небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого кримінальним законом. Разом з тим у цій статті, відповідно до закріплених Конституцією Украї-ни прав і свобод людини і громадянина, виписано два поло-ження, що виключають будь-яку можливість розширювати підстави кримінальної відповідальності, а саме: 1) Особа не може бути визнана винною у вчиненні злочину і піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком; 2) особа не може бути притягнена до кримінальної відпові-дальності за той самий злочин більше одного разу

Підставою кримінальної відповідальності є наяв-ність у суспільне небезпечному діянні (злочині) особи скла-ду злочину, визначеного у конкретній статті Особливої частини Кодексу. Застосування ж конкретних норм кримі-нального закону вимагає встановлення відповідності (збігу) об'єктивних і суб'єктивних ознак злочинного діяння озна-кам складу злочину, які описані в конкретній нормі закону (або однозначно випливають з її змісту).

Встановлення юридичної відповідності ознак злочинного діяння ознакам складу злочину, описаного у конкретній нор-мі кримінального закону, в теорії кримінального права має назву кваліфікація злочину. Як кваліфікувати злочинне діян-ня і який склад злочину міститься у такому діянні — це питання, що виникає у повсякденній роботі правоохоронних органів і суду. Кваліфікація злочинів здійснюється правозастосовними органами у зв'язку з порушенням особою кри-мінально-правової норми. Механізм кваліфікації злочинів пов'язаний переважно з правовим дослідженням фактичних обставин (ситуації) вчинення суспільне небезпечного діяння і їх зіставленням зі складом злочину, виписаного в певній нормі кримінального закону. Висновки такого зіставлення (кваліфікації злочину), поряд з багатьма іншими положення-ми, мають знайти своє закріплення у відповідних процесу-альних документах (постанові, обвинувальному висновку, а також у вироку або ухвалі суду), У цих документах має бути викладено, зокрема, обставини вчиненого злочину та формулу кваліфікації, сутність якої дано у відповідних стат-тях КПК. Крім того, у правозастосовних документах обо-в'язково має бути посилання на статтю або її частину чи пункт статті Особливої частини КК, якою передбачено склад злочину, що відповідає встановленим фактичним обставинам. При встановленні ж наявності попередньої злочинної діяльності або окремих видів співучасті в злочині, крім поси-лання на статтю (частину, пункт статті) Особливої частини КК, має бути і посилання відповідно до ст. 14 або ст. 15, чи на певну частину ст. 27 Загальної частини Кодексу.

Зміст кримінальної відповідальності визначається норма-ми матеріального кримінального права. Реалізація ж кримі-нальної відповідальності здійснюється у формі кримінально-процесуальних і кримінально-виконавчих правовідносин. Це, в першу чергу, означає, що кримінальна відповідальність із моменту свого виникнення зумовлює, крім вищезазначеного обов'язку особи, яка вчинила злочин, також її обов'язок підкорятися вимогам процедури реалізації органами розсліду-вання та суду такої відповідальності (кримінально-проце-суальні правовідносини).

Література:

1. Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А.С.К., 2001. – с. 44-88

Реферат

на тему:

“Закон про кримінальну відповідальність”