реорганізованого підприємства.

При виділенні з підприємства одного або кількох нових

підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом

(балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки

реорганізованого підприємства.

7. При перетворенні одного підприємства в інше до

підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і

обов'язки колишнього підприємства.

Стаття 35. Ліквідаційна комісія

1. Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною

комісією, яка утворюється власником або уповноваженим ним органом.

За їх рішенням ліквідація може проводитись самим підприємством в

особі його органу управління.

Власник, суд або орган, уповноважений створювати

підприємства, який прийняв рішення про ліквідацію підприємства,

встановлює порядок і строки проведення ліквідації, а також строк

для заяви претензій кредиторів, який не може бути менше двох

місяців з моменту оголошення про ліквідацію. ( Абзац другий пункту

1 статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV

( ) від 15.05.2003 )

У разі визнання підприємства банкрутом його ліквідація

проводиться згідно з ліквідаційною процедурою, передбаченою

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом" ( ). ( Абзац третій пункту 1

статті 35 в редакції Закону N 2409-III ( ) від

17.05.2001 )

( Пункт перший статті 35 в редакції Закону N від

14.10.92 )

2. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить

ліквідацію підприємства, вміщує в офіційній пресі за

місцезнаходженням підприємства публікацію про його ліквідацію і

про порядок та строк заяви кредиторами претензій. Поряд з цією

публікацією ліквідаційна комісія (орган, що проводить ліквідацію)

зобов'язана провести роботу по стягненню дебіторської

заборгованості підприємству і виявленню претензій кредиторів з

повідомленням останніх про ліквідацію підприємства.

Ліквідаційна комісія (орган, що проводить ліквідацію) оцінює

наявне майно ліквідовуваного підприємства і розраховується з

кредиторами, складає ліквідаційний баланс і подає його власнику

або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та

повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудитором

(аудиторською фірмою), за винятком тих організацій, які повністю

утримуються за рахунок бюджету і не займаються підприємницькою

діяльністю. ( Абзац другий пункту другого статті 35 із змінами,

внесеними згідно із Законом N від 14.03.95 )

Стаття 36. Задоволення претензій кредиторів

1. Претензії кредиторів до ліквідовуваного підприємства

задовольняються з майна цього підприємства. При цьому в

першочерговому порядку задовольняються борги перед бюджетами і

компенсуються витрати на відновлення природного середовища, якому

завдало шкоди ліквідоване підприємство.

2. Претензії, виявлені і заявлені після закінчення строку,

встановленого для їх заяви, задовольняються з майна підприємства,

що залишилось після задоволення першочергових претензій, виявлених

претензій, а також претензій, заявлених у встановлений строк.

3. Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються

погашеними. Погашеними вважаються також претензії, які не визнані

ліквідаційною комісією (органом, що проводить ліквідацію), а також

за умови, якщо кредитори протягом місячного строку від дня

одержання повідомлення про повне або часткове невизнання претензії

не подадуть позови до суду про задоволення їх вимог. ( Пункт 3

статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV

( ) від 15.05.2003 )

4. У разі визнання підприємства банкрутом черговість

задоволення вимог кредиторів визначається відповідно до Закону

України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом" ( ). ( Статтю 36 доповнено пунктом 4

згідно із Законом N 2409-III ( ) від 17.05.2001 )

5. У разі ліквідації підприємства здійснюється капіталізація

почасових платежів, належних з цього підприємства у зв'язку із

заподіянням каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я або із смертю

громадянина.

6. У разі ліквідації підприємства вклад члена трудового

колективу видається йому в грошовій формі або цінними паперами

після задоволення претензій кредиторів.

7. Майно, що залишилось після задоволення претензій

кредиторів і членів трудового колективу, використовується за

вказівкою власника.

8. У разі реорганізації підприємства його права і обов'язки

переходять до правонаступників.

Розділ VIII

ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ, ЛІКВІДАЦІЇ,

РЕОРГАНІЗАЦІЇ, УПРАВЛІННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ

КАЗЕННОГО ПІДПРИЄМСТВА

Стаття 37. Особливості створення, ліквідації, реорганізації

казенного підприємства

1. Державне підприємство, яке відповідно до законодавства

України не підлягає приватизації, за рішенням Кабінету Міністрів

України може бути перетворене в казенне підприємство.

2. Рішення про перетворення державного підприємства в казенне

приймається за однієї з таких умов:

підприємство провадить виробничу або іншу діяльність, яка

відповідно до законодавства може здійснюватись тільки державним

підприємством;

головним споживачем продукції підприємства (більш як 50

відсотків) є держава;

підприємство є суб'єктом природних монополій.

3. Ліквідація і реорганізація казенного підприємства

здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до

законодавства України.

Стаття 38. Особливості управління казенним підприємством

1. Управління казенним підприємством здійснюють органи,

уповноважені управляти відповідним державним майном. Органами

управління казенними підприємствами є міністерства та інші

центральні органи виконавчої влади.

2. Міністерство або інший центральний орган виконавчої влади:

призначає на посаду та звільняє з посади керівника казенного

підприємства за погодженням з Кабінетом Міністрів України;

затверджує статут казенного підприємства та зміни до нього,

здійснює контроль за додержанням статуту та приймає рішення у

зв'язку з його порушенням;

здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є у

державній власності і закріплене за казенним підприємством;

здійснює планування і фінансовий контроль за господарською

діяльністю казенного підприємства, затверджує фінансовий план і

план розвитку казенного підприємства та обов'язково укладає з ним

державні контракти на поставку продукції (виконання робіт, надання

послуг) для державних потреб;

визначає порядок використання чистого прибутку казенного

підприємства шляхом встановлення обов'язкових нормативів розподілу

такого прибутку;

затверджує умови та фонд оплати праці казенного підприємства

з урахуванням умов, передбачених галузевою угодою.

Стаття 39. Особливості діяльності казенного підприємства

1. Казенне підприємство діє на підставі статуту, який

затверджується органом, уповноваженим управляти державним майном,

та розробляється на основі Типового статуту, затвердженого

Кабінетом Міністрів України.

2. Статут казенного підприємства, крім положень, передбачених

статтею 9 цього Закону, встановлює:

обов'язкову звітність казенного підприємства за формою, що

встановлюється Кабінетом Міністрів України;

відповідальність керівника казенного підприємства за

результати господарської діяльності підприємства.

3. Казенне підприємство відповідає за своїми