установах, визначених Кабінетом Міністрів України і Національним

банком України. Сукупність бюджетних рахунків органів Державного

казначейства України становить єдиний казначейський рахунок. Для

обліку витрат державних установ на їх ім'я в органах Державного

казначейства України відкриваються реєстраційні рахунки.

Таким чином, державні установи не мають власних рахунків в

установах банків, за винятком тих випадків, коли державна установа

отримує доходи від надання платних послуг (виконання робіт,

реалізації продукції) чи іншої діяльності, яка здійснюється нею з

підстав, передбачених законодавством (пункт 2 статті 39 Закону

( ). Правовий режим використання відповідних коштів

залежить від засад, на яких державною установою організовано

реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. Якщо такі

кошти отримані не на засадах господарського розрахунку, вони мають

назву позабюджетних, враховуються на реєстраційних рахунках в

органах Державного казначейства України і підлягають використанню

за цільовим призначенням згідно з єдиним кошторисом доходів та

видатків державної установи.

Зазначені вище обставини створюють проблеми, пов'язані з

виконанням рішень арбітражних судів зі справ, у яких державні

установи є відповідачами і які пов'язані із стягненням коштів з

цих установ.

Відповідно до статті 115 Арбітражного процесуального кодексу

України ( ) рішення, ухвала, постанова арбітражного суду

набирають законної сили негайно після їх прийняття і підлягають

обов'язковому виконанню підприємствами, установами, організаціями,

посадовими особами. Згідно з частиною другою статті 116 цього ж

Кодексу накази арбітражного суду про стягнення грошових сум

виконуються у встановленому порядку через установи банку.

Водночас, як зазначалося вище, державні установи, як правило,

не мають рахунків в банківських установах, їм відкриті лише

згадані реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства

України. Якщо ж державній установі, яка на засадах господарського

розрахунку реалізує продукцію, виконує роботи, надає послуги,

відкрито рахунок в банку, то не завжди відповідних коштів

достатньо для виконання судового рішення. Внаслідок цього

переважна більшість наказів арбітражних судів про стягнення з

державних установ грошових сум, у тому числі сум державного мита,

не виконується.

Крім того, частиною другою статті 84 Арбітражного

процесуального кодексу України ( ) передбачено, що при

задоволенні позову в резолютивній частині рішення арбітражного

суду вказується, зокрема, найменування рахунку, з якого підлягають

стягненню грошові суми, а згідно із статтею 117 названого Кодексу

у наказі арбітражного суду зазначається номер банківського рахунку

боржника. За відсутності у відповідача - державної установи

рахунку в банку ці вимоги законодавчого акта не можуть бути

реалізовані.

3. Статтею 25 Закону України "Про Державний бюджет на 2001

рік" ( ) встановлено, що відшкодування відповідно до

закону шкоди, завданої юридичним та фізичним особам, зокрема,

податковими і митними органами, здійснюється із Державного бюджету

України Державним казначейством України в порядку, встановленому

Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів на утримання

Державної податкової адміністрації України та Державної митної

служби України, а сума відшкодування кваліфікується як збитки,

нанесені Державному бюджету України.

На даний час відповідний порядок не встановлено, що створює

значні складнощі як у процесі вирішення відповідних спорів, так і

виконання судових рішень.

Наведене свідчить, що законодавчого визначення потребують

правові форми участі держави і адміністративно-територіальних

утворень у відносинах щодо відповідальності за зобов'язаннями

створених ними установ і казенних підприємств та по відшкодуванню

відповідно до закону шкоди, завданої юридичним та фізичним особам

незаконними діями державних органів.

Це можна було б здійснити шляхом внесення відповідних змін та

доповнень до чинних законодавчих актів, зокрема до Законів України

"Про власність" ( ), "Про підприємства в Україні"

( ), "Про місцеве самоврядування в Україні" ( ) і

"Про місцеві державні адміністрації" ( ). Такі зміни мали б

містити точне визначення органів, на які покладається

відповідальність у зазначених у цьому листі випадках і правових

механізм застосування цієї відповідальності.

Вищий арбітражний суд України вже звертав увагу Кабінету

Міністрів України на викладені проблеми відповідальності державних

установ у своєму листі N 01-2.1/4 від 06.01.99 (копія додається)

(відсутня), за яким Кабінетом Міністрів України було дано

відповідне доручення Міністерству фінансів України N інд. 67 від

02.02.99. Однак, названі питання залишаються неврегульованими й

досі.

Вирішення їх необхідне для правильного, заснованого на законі

розгляду арбітражними судами України справ у спорах за участю

державних установ і казенних підприємств і належного виконання

судових рішень, а, отже, ефективного захисту прав і охоронюваних

законом інтересів підприємств, установ, організацій і громадян.

Голова Вищого

арбітражного суду України Д.Притика

Бюлетень "Бізнес: законодавство та практика", N 2, 2002 р.

Пов'язанi документи

·  Відсилає до ]   

Верховна Рада України;  Закон  вiд 07.12.2000  № 2120-III
 

Верховна Рада України;  Закон  вiд 21.09.1999  № 1076-XIV
 

Верховна Рада України;  Закон  вiд 09.04.1999  № 586-XIV
 

Кабінет Міністрів України;  Постанова  вiд 20.10.1997  № 1154
 

Верховна Рада України;  Закон  вiд 21.05.1997  № 280/97-ВР
 

Кабінет Міністрів України, Національний банк;  Постанова  вiд 14.01.1997  № 13
 

Верховна Рада України;  Кодекс України, Закон, Кодекс  вiд 06.11.1991  № 1798-XII
 

Верховна Рада УРСР;  Закон  вiд 27.03.1991  № 887-XII
 

Верховна Рада УРСР;  Закон  вiд 07.02.1991  № 697-XII
 

Верховна Рада УРСР;  Кодекс України, Закон, Кодекс  вiд 18.07.1963  № 1540-VI
 

Публiкацiї документа

·  Бізнес:законодавство та практика  , N 2