Підприємство з шкідливими умовами праці створює окремі цехи,

дільниці для надання жінкам, підліткам та окремим категоріям

працюючих більш легкої роботи.

6. Підприємство має право самостійно встановлювати для своїх

працівників додаткові відпустки, скорочений робочий день та інші

пільги, а також заохочувати працівників підприємств та установ,

які обслуговують трудовий колектив, але не входять до його складу.

7. Працівник підприємства, який став інвалідом на даному

підприємстві внаслідок нещасного випадку або професійного

захворювання, може забезпечуватися додатковою пенсією незалежно

від розмірів державної пенсії.

8. У разі смерті працівника підприємства при виконанні ним

службових обов'язків підприємство добровільно або на основі

рішення суду забезпечує сім'ю працівника допомогою відповідно до

законодавчих актів України.

9. Підприємство з правом найняття робочої сили за рішенням

відповідної місцевої Ради народних депутатів відповідно до Законів

України "Про зайнятість населення" ( ) та "Про основи

соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( ) забезпечує

певну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів,

підлітків та інших верств населення, що потребують соціального

захисту. У разі невиконання цієї вимоги або відмови у створенні

робочих місць для даної категорії населення підприємство

відраховує кошти на рахунок відповідної Ради народних депутатів у

порядку і розмірах, передбачених зазначеними Законами.

Розділ VI

ПІДПРИЄМСТВО І ДЕРЖАВА

Стаття 27. Гарантії прав та інтересів підприємств

1. Держава гарантує додержання прав і законних інтересів

підприємства.

Підприємство при здійсненні господарської та іншої діяльності

має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не

суперечать законодавству України.

Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства з

боку державних, громадських і кооперативних органів, політичних

партій і рухів не допускається, крім випадків, передбачених

законодавством України.

2. Республіканські і місцеві державні та громадські органи та

їх службові особи при прийнятті рішень, що стосуються

підприємства, і в своїх відносинах з ним несуть відповідальність

за додержання положень цього Закону. Державні органи і службові

особи можуть втручатись у діяльність підприємства тільки

відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У

разі видання державним чи іншим органом акта, що не відповідає

його компетенції або вимогам законодавства, або виникнення у

зв'язку з цим спірних питань, підприємство має право звернутися до

суду з заявою про визнання такого акта недійсним.

Збитки (включаючи очікуваний і не одержаний прибуток),

завдані підприємству в результаті виконання вказівок державних чи

інших органів або їх службових осіб, які порушили права

підприємства, а також внаслідок неналежного здійснення такими

органами або їх службовими особами передбачених законодавством

обов'язків щодо підприємства, підлягають відшкодуванню за їх

рахунок. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом.

( Пункт 2 статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 762-IV ( ) від 15.05.2003 )

Стаття 28. Правові й економічні умови господарської

діяльності підприємства

1. Держава забезпечує підприємству (незалежно від форм

власності) рівні правові та економічні умови господарювання.

2. Держава сприяє розвитку ринку, здійснюючи його регулювання

з допомогою економічних законів і стимулів, реалізує

антимонопольні заходи, забезпечує соціальну захищеність усіх

трудящих.

Держава забезпечує пільгові умови підприємствам, які

впроваджують прогресивні технології, створюють нові робочі місця,

використовують працю громадян, що потребують соціального захисту.

Держава стимулює розвиток малих підприємств України: надає

пільги при оподаткуванні, одержанні державних кредитів, створює

фонди сприяння розвитку малих підприємств та інше.

Органи державного управління будують свої відносини з

підприємствами, використовуючи економічні методи.

Органам державного управління забороняється встановлювати

будь-які види оподаткування, крім тих, що визначаються

законами України про податки.

Стаття 29. Облік і звітність

1. Підприємство веде первинний та бухгалтерський облік

результатів своєї роботи, складає статистичну інформацію та

адміністративні дані.

Порядок організації та ведення бухгалтерського обліку,

подання статистичної інформації та адміністративних даних

визначається законодавством.

( Пункт 1 статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 1708-III ( ) від 11.05.2000, в редакції Закону

N 3047-III ( ) від 07.02.2002 )

2. Забороняється вимагати від підприємств подання

статистичної інформації та адміністративних даних з порушенням

встановленого законодавством порядку. Відомості, не передбачені

звітно-статистичною документацією, підприємством можуть бути

подані запитувачам на договірній основі, а судам, органам

прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, державної

податкової служби, Антимонопольного комітету України, Державній

комісії з цінних паперів та фондового ринку, господарському суду

та аудиторським організаціям і державним виконавцям - у випадках,

передбачених законодавством, на їх письмовий запит. ( Абзац перший

пункту 2 статті 29 в редакції Закону N 3047-III ( ) від

07.02.2002 )

Підприємства, їх об'єднання та відособлені підрозділи

зобов'язані безоплатно надавати Рахунковій палаті всі необхідні їй

відомості та інші матеріали щодо використання коштів Державного

бюджету України. ( Пункт 2 статті 29 доповнено абзацом згідно із

Законом N 1746-III ( ) від 18.05.2000 )

( Пункт другий статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законами

N від 26.01.93, N від 02.03.95, N 2056-III

( ) від 19.10.2000 )

3. Підприємства, що входять до складу будь-якого об'єднання,

не змінюють порядку обліку і подання статистичної інформації та

адміністративних даних про свою діяльність.

Об'єднання веде бухгалтерський облік і складає статистичну

інформацію та адміністративні дані, якщо це передбачено в його

статуті чи договорі, в порядку, встановленому для підприємств.

( Пункт 3 статті 29 в редакції Закону N 3047-III ( ) від

07.02.2002 )

4. Річна фінансова звітність підприємств підлягає

обов'язковому аудиту, за винятком тих організацій, що повністю

утримуються за рахунок бюджету і не займаються підприємницькою

діяльністю. Обов'язкова аудиторська перевірка річної фінансової

звітності підприємств з річним господарським оборотом менш як

двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз

на три роки. ( Статтю 29 доповнено пунктом 4 згідно із Законом

N від 14.03.95, із