Реферат на тему:

«Історична роль Римського права та його значення для сучасного юриста»

План

Стан римського права після падіння Римської імперії.

Вивчення римського права в Болонському університеті.

Вплив римського приватного права на країни Європи.

Римська термінологія.

Значення римського права для сучасної України.

Історична роль римського приватного права та його значення для сучасного юриста

Після падіння Римської імперії в 476 р. римське приватне пра-во продовжувало існувати і навіть розвиватися в його східній час-тині — Візантії. Саме там була зроблена спроба врятувати рабо-власницький спосіб виробництва шляхом кодифікації римського права, що була вжита імператором Юстініаном. Однак невмолиме колесо історії остаточно розвалило колись могутню рабовласниць-ку імперію Стародавнього Риму. З її падінням для римського пра-ва настала епоха забуття. На тривалий час воно ніби зникло. Його перестають вивчати, губляться нечисленні записи. Здавалось, ос-таточна загибель і втрата неминучі. Проте римське право продов-жувало жити у свідомості римського народу, підкореного варва-рами. Поступово його починають застосовувати у відносинах між римським населенням, а потім і вивчати.

З розвитком ремесел, торгівлі і торгових відносин попит на рим-ське право зростає. Наприкінці XI ст. в Болоньї був заснований університет, який набув всесвітньої слави завдяки вивченню рим-ського права. Він став центром юриспруденції, що відроджувалась. Болоньський університет відіграв особливу роль у вивченні, систе-матизації і тлумаченні римського права. Сюди стікалися студенти з усієї Європи, а отже, формувалася корпорація знаменитих професорів. Слава Болоньської школи швидко зростала, в діяльності її простежуються дві особливості:

1. Заклик до ґрунтовного вивчення першоджерел. Особлива увага приділялася головній, частині Корпусу Юстініана — Дигестам. Професори Болоньської школи виявили та усунули багато протиріч, перекручень первісного тексту.

2. Суворе дотримування норм закону. В період, що передував І заснуванню Болоньського університету, юристи дозволяли собі занадто вільно поводитися з нормами римського права. Було проголошено, що внаслідок колізії jus (права) і аеguitas (справедли-вості) перевага надавалася правовій нормі.

Слухачами Болоньського університету були численні громадяни з різних країн, що потім ставали активними пропагандистами рим-ського права в усьому світі. Професори університету викладали римське право у формі читання та роз'яснення (тлумачення) дже-рел, які записувалися слухачами. Ці тлумачення почали назива-тися глосами, а сама школа отримала назву глосаторів.

У другій половині XIII ст. на зміну глосаторам прийшли комен*татори, що привнесли у вивчення римського права певні схоластич-ні риси. Вони більше уваги приділяли тлумаченню глос, ніж без-посередньо джерелам. Проте вже на початку XVI ст. знову настає епоха активного відродження римського права. З бурхливим роз-витком ремесел у Європі відкриваються нові морські шляхи, зро-стає торговельний оборот, швидко розквітають міста. На цьому фоні обтяжливішими стають середньовічні феодальні обмеження майнових прав громадян, а також різноманітні види залежності (феодальна, общинна, родова, сімейна) самого суб'єкта права. Пра-во середньовічної Європи було нездатне регулювати нові вироб-ничі відносини, що виникали. В соціально-економічному житті від-бувалися докорінні зміни: розвалювався старий феодальний лад, його повинен був змінити новий, прогресивніший державний устрій і правопорядок. Звід цивільних законів Юстініана як продукт абсолютної імператорської влади був здатний стати правовою осно-вою нової державної влади і господарського обороту. Промисло-вість і торгівля, що розвивалися, вимагали нового правового забез-печення, яке б активно сприяло їх подальшому розвитку, допома-гало «переступити» межі дрібних феодальних держав.

Соціально-економічні умови стимулювали новий бурхливий ін-терес до вивчення і поширення римського приватного права. Цей процес, що почався ще в XII ст., набуває нового дихання. Одночас-но починається активне пристосування римського приватного пра-ва (рецепція) до нових виробничих відносин Південної і Централь-ної Європи, яке згодом поширилося на всю територію Європи.

Однак римське приватне право було правом рабовласницького суспільства, основою якого був рабовласницький спосіб виробни-цтва. Його правові інститути треба було переробити з урахуванням потреб нового економічного ладу, що зароджувався. Рецепції, рим-ського приватного права значною мірою сприяли абстрактний ха-рактер, відмежування від основи, що його породила, здатність приживатися в будь-яких економічних умовах. Головний інтерес римлян був спрямований на розвиток і визначення тих відносин, які є абстрактними відносинами приватної власності.

Ці якості дозволили римському приватному праву стати чин-ним загальним правом ряду європейських держав. Так, воно за-стосовувалося майже в усі часи (феодальний і капіталістичний устрої) в Італії, що вже в XI ст. проголосила римське право Іех generalis, тобто його можна використовувати в усіх випадках, ко-ли правові норми місцевого права не задовольняють потреб оборо-ту, що розвивався. Таке саме широке визначення римське приватне право дістало й в Іспанії, Франції, воно сприяло зародженню і розвитку капіталізму, де приватне право було чинним до прийнят-тя Цивільного кодексу Наполеона в 1804 р. В Англії вже в XII ст. почали викладати студентам римське право. Проте внаслідок рядупричин рецепція римського приватного права не дістала тут такого поширення, як в континентальній Європі.

Однак найбільшою активністю відзначався процес рецепції римського приватного права в Німеччині. Німці називали свою державу Священною Римською імперією, а себе — прямими наступниками Римської імперії. Тому Звід цивільних законів Юстініана германці вважали своїм власним кодексом, а закони імпе-раторів Священної Римської імперії — невід'ємним додатком до Зводу Юстініана. Ще за часів Болонської школи германці спри-яли вивченню римського права у своїх університетах, його засто-суванню в судовій практиці. Суддями загальноімперського суду Німеччини, наприклад, могли обиратися лише особи, що знали римське приватне право. Ця вимога була потім введена і для ін-ших судів. При розгляді спірних справ загальноімперський суд мав судити на підставі римського приватного права. Рецепції рим-ського приватного права в Німеччині