Наприкінці XVI — на початку XVII ст. римське приватне пра-во в Німеччині було рецепійовано прямо і безпосередньо. Звід цивільних законів Юстініана став законом, на який посилалися сторони в доведенні власних прав, якими мотивували свої поста-нови суди. При цьому римське приватне право рецепіювалося не окремими інститутами чи нормами, а повністю. Спочатку як субсидіарне воно поступово завоювало провідну роль. Будучи рецепійованим уже після істотної переробки глосаторами і коментатора-ми, а також німецькими вченими-юристами, воно поступово оновлюється, одержує назву сучасного римського права і діє в Ні-меччині аж до прийняття Німецького цивільного уложення (ВLВ), що набрало чинності 1 січня 1900 р.

Отже, високий ступінь опрацювання основних інститутів, їх аб-страктний характер та багато інших позитивних якостей дозволи-ли римському приватному праву «підкорити» Європу втретє.

Найширше рецепіювалося саме римське приватне право, а рим-ське публічне право такого поширення не набуло. Цивільний ко-декс Наполеона, Німецьке цивільне уложення, нове цивільне зако-нодавство інших європейських держав розроблялися та приймали-ся на основі ідей, поглядів, конструкцій і положень римського при-ватного права. Всі інститути нового цивільного законодавства бу-ли пронизані духом римського приватного права, його принципи, багато понять покладені в основу цього законодавства і цим самим визнавалися інтернаціональними.

Такі правові категорії, як «договір», «зобов'язання», «делікт», «приватна власність», «застава» та багато Інших, започаткованіз римського приватного права і трактуються (з незначними націо-нальними модифікаціями) майже в усіх країнах однозначно. За-уважимо, що сутність їх (як і багатьох інших традиційних інсти-тутів сучасного цивільного права) легше розглянути і зрозуміти, прослідкувавши розвиток цих понять з їх витоків.

Європейська наука цивільного права розвивалася на основі рецепійованого римського приватного права. Римська юриспруденція відзначалася не лише теоретичною ґрунтовністю, а й практичною загостреністю. Тільки на основі розв'язання окремих казусів, кон-кретних практичних висновків були розроблені загальні цивілістичні теорії, дані наукові пояснення багатьом правовим явищам (теорія відповідальності за невиконання або неналежне виконан-ня зобов'язань, за деліктні правопорушення тощо).

Таким чином, наука цивільного права виявилася просякнута духом римського приватного права, що наклало свій певний від-биток на її подальший розвиток.

Рецепійоване римське приватне право було чинним тривалий час в багатьох країнах Європи як загальне. Воно залишило гли-бокий слід в правосвідомості, цивільному законодавстві та в на-уці цивільного права. Його покладено в основу сучасного цивіль-ного законодавства багатьох країн, і знати його необхідно вже хоча б тому, що без цього важко осягнути сутність сучасних ін-ститутів цивільного права. До того ж, римську юриспруденцію відзначає висока техніка правотворчості, вміння аналізувати кон-кретні правовідносини, добре аргументувати свої висновки. Фор-мулювання правових ідей римськими юристами відзначаються чіт-кістю, лаконізмом, глибиною змісту, витонченістю форми. Ці ідеї є взірцем для сучасних юристів. Такої ж характеристики заслуго-вують і преторські едикти.

Багато висновків, висловлювань римських юристів з часом не тільки не втратили свого правового значення, а й стали крилатими, перетворилися в юридичні презумпції (положення, що не потребу-ють доведення). Наприклад, pater est guem nuptial demonstrant — батьком дитини прийнято вважати того, хто знаходиться в шлюбі з його матір'ю. Такого ж значення набули афоризми: dominus sentit periculum — ризик випадкової загибелі (речі) завжди несе влас-ник; prior tempore — potior jure — перший за часом — сильніший за правом; periculum est in mora — прострочення (виконання) тягне за собою ризик випадкової загибелі (речі); nemo debet bis puniiri pro uno ddicto — ніхто не може бути покараний двічі за одне й те саме правопорушення. Ці та багато інших афоризмів видатних римських юристів увійшли в скарбницю світової право-вої культури і стали надбанням сучасної юриспруденції. Після проголошення незалежності Україна вступає у найріз-номанітніші ділові відносини з іншими, зокрема західноєвропей-ськими, країнами. Для захисту інтересів Української держави, її громадян необхідно знати і розуміти іноземне законодавство, а це неможливо без знання римського приватного права.

Крім того, майже всю термінологію римського приватного права, зокрема такі поняття, як віндикація, негаторний позов, презумпція, реституція, контракти і пакти, консенсуальні договори та інші, що утвердилася в українській юридичній літе-ратурі і практиці, можна краще засвоїти і зрозуміти тільки за умов успішного вивчення римського приватного права.

Важливо також зазначити, що римське приватне право ха-рактеризується чіткістю визначень і високою юридичною техні-кою, оволодіння якими має велике значення для сучасного юрис-та. Це допомагає чітко формулювати і застосовувати сучасне за-конодавство.Винятковість долі римського приватного права полягає в то-му, що воно зберегло своє значення протягом століть після того, як рабовласницький лад поступився місцем наступним суспіль-но-економічним формаціям. Пояснити це можна тим, що воно є класичним юридичним виразом життєвих умов та конфліктів суспільства, в якому панує приватна власність, і наступне зако-нодавство не могло внести до нього істотних поліпшень. Римське право — найбільш досконала форма права, що базується на при-ватній власності.

Однак вивчення римського приватного права не повинно вселяти сліпу віру в його непогрішність, у те, що воно досягло найвищої межі досконалості. Така думка суперечила б принци-пам історичного розвитку і тому духові вільного дослідження, яким були пройняті самі творці римського приватного права — римські юристи.

Сучасна юриспруденція має керуватися висловом відомого німецького мислителя XIX ст. Р. Ієрінга: «Через римське право — далі, випереджаючи його». Засвоївши те, що було створено по-передниками, сучасні юристи повинні систематично працювати над правовими проблемами, які не можна вирішити раз і назавж-ди. Нові умови постійно висувають нові завдання, які