В роботі над дисертаційним дослідженням використані такі методи: історико-правовий, системного і порівняльного аналізу.

Наукова новизна дисертації. Дане дисертаційне дослідження є першим в Україні комплексним дослідженням міжнародно-правових проблем діяльності ОБСЄ. З деяких питань наведено порівняльно-правовий аналіз правової природи, структури і форм діяльності ОБСЄ з правовою природою ООН, Європейського Союзу, Ради Європи.

При цьому дисертант орієнтувався на визначення практичних можливостей ОБСЄ і перспективи встановлення стабільних відносин України, інших країн Східної і Центральної Європи з Організацією з безпеки і співробітництва в Європі.

Наукова новизна дисертації найбільш повно виражена у таких основних висновках і положеннях:

Становлення ОБСЄ відбувалося внаслідок тих суспільно-політичних процесів, які мали місце в Європі на межі 70-х років минулого століття. Діяльність ОБСЄ представляє собою новий етап в подальшому розвитку інститута міжнародних організацій. Намір європейської спільноти втілити в життя концепцію “за Єдину Європу без обмежувальних ліній” був вирішальним при створенні Організації, що врешті знайшло свій вираз в декількох особливостях функціонування внутрішньоорганізаційного механізму механізму цієї Організації.

Головна особливість внутрішньо організаційного механізму ОБСЄ – наявність в її складі Парламентської Асамблеї. Органу парламентського типу, що не є характерним лдя структури міжнародних організацій. Щоправда, винятком у цьому плані є Рада Європи. Про правову природу цього органу свідчать, зокрема, принципи його формування і процедура прийняття рішень. В силу специфіки свого формування Парламентська Асамблея не є представницьким органом в сучасному розумінні цього терміну: її члени не представляють в ній держав, від яких вони обрані, і не несуть перед ними жодних обов’язків. Однак діяльність Парламентської Асамблеї не набуває ознак над національності, оскільки вона не має права приймати загальнообов’язкові для держав-учасниць ОБСЄ рішення. У структурі ОБСЄ Парламентська Асамблея здійснює функції органу дорадчого характеру.

Надзвичайно важливим органом у внутрішньоорганізаційному механізмі ОБСЄ є Рада міністрів (або Рада міністрів закордонних справ). Її важливість полягає у тому, що вона як орган представницького характеру наділена як законодавчими так і виконавчими повноваженнями.

В рамках системи органів ОБСЄ діє такий дорадчий орган як Постійна рада (раніше – Комітет вищих посадових осіб), правовий статус якої є специфічним: вона наділена правом приймати рішення від імені Ради міністрів з усіх проблемних питань, які стосуються ОБСЄ. Таке положення не є характерним для дорадчих органів. Цілком очевидно, що необхідність в створенні такого органу викликала відсутністю в структурі ОБСЄ окремого виконавчого органу.

Діяльність ОБСЄ відрізняє і активна участь її в нормотворчому процесі. В рамках Організації цим процесом керує Рада міністрів за допомогою системи дорадчих органів (Керівної Ради і Постійної Ради). На відміну від більшості інших міжнародних організацій, нормотворча діяльність яких носить вузькоспеціалізований характер, декларації, рішення і механізми ОБСЄ у відповідності з компетенцією Організації охоплюють широке коло проблем міжнародних відносин (від прав людини до екологічної безпеки). Звідси випливає те, що роль ОБСЄ у створенні проектів “єдиного європейського дому” і “єдиного європейського простору” є неоціненною.

Істотною ознакою внутрішньо організаційного механізму ОБСЄ є відсутність чіткої системи координації діяльності між такими органами як наприклад – Рада міністрів і Парламентська Асамблея. Це означає, що відсутній механізм підпорядкування між цими органами, що зрештою створює певні ускладнення у взаємовідносинах.

Розвиток структури ОБСЄ відбувається в напрямку підвищення ролі Парламентської Асамблеї в діяльності Організації і розширення її компетенції. Це явище є об’єктивним і закономірним, оскільки в діяльності Парламентської Асамблеї ОБСЄ втілена одна з головних цілей Організації – “забезпечення консолідації демократичних установ в державах-учасницях ОБСЄ і налагодження взаємовідносин між органами та інститутами ОБСЄ”.

Надзвичайну актуальність для дослідження представляє діяльність таких інститутів ОБСЄ як Верховний комісар у справах національних меншин, Представник з питань свободи засобів масової інформації, Бюро з демократичних інститутів не існує таких інститутів, які б настільки ефективно всебічно здійснювали діяльність у відповідних сферах. Ще одна особливість полягає в тому, що вони наділені широким колом повноважень щодо виконання завдань, які стоять перед ОБСЄ.

все вищесказане дає підставу зробити висновок про те, що ОБСЄ за своєю правовою є міжурядовою організацією і завдяки наявності специфічних рис в її правовому статусі, займає провідне місце в системі європейських міжнародних організацій.

Практичне значення і апробація результатів дослідження. Теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані: а) в роботі відповідних відомств, які займаються практичною діяльністю в сфері співробітництва з міжнародними організаціями; б) для подальшого дослідження наукових проблем, пов’язаних з інститутом міжнародних організацій і безпосередньо ОБСЄ; в)у навчальному процесі при викладанні курсу міжнародного публічного права і спецкурсу. Право міжнародних організацій; г) для створення необхідно підґрунтя для побудови правової бази сучасної української держави.

Структура роботи. Мета і завдання дослідження визначними і структуру роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (дев’яти підрозділів), додатків і списку використаної літератури.