Дані права належать особі від народження або за законом. Це означає, що підставою їх виникнення є або факт народження, або юридичний факт (дія чи подія), який передбачений в законі. Безумовно, що переважна більшість особистих немайнових прав виникає у фізичної особи з моменту народження, наприклад, право на життя, здоров’я, свободу та особисту недоторканість тощо. При цьому, враховуючи, що згідно зі статті 270 УК України перелік особистих немайнових прав не є вичерпним, то факт належності особі даних прав з моменту народження припускається. Однак кремі види особистих немайнових прав можуть виникати у фізичних осіб також з іншого моменту, що передбачений в законі, наприклад, право на донорство має лише особа з моменту досягнення повноліття, а право на зміну імені має особа, що досягла 16 років тощо;

Дані права не мають економічного змісту. Це означає, що стосовно особистих немайнових прав, на відміну, від майнових, фактично неможливо визначити їх вартість у грошовому еквіваленті;

Дані права тісно пов’язані з фізичною особою. Це означає, що вони не мають бути відчужені (як примусово, так і добровільно, як постійно так і тимчасово) від фізичної особи-носія цих прав або передані іншим особам. Окрім того, на відміну від майнового права, від якого особа згідно зч.3. ст.12 УК України може відмовитися, щодо особистих немайнових прав така відмова недопустима, тобто особа може не реалізувати особисте немайнове право, але відмовитись від нього немає права. Особлива увага звертається законодавцями на неможливість позбавлення особи цих прав з боку інших осіб. Здебільшого це стосується органів державної влади і місцевого самоврядування, які здійснюючи публічну владу, найбільш часто можуть втручатися у сферу особистих немайнових прав людини;

Дане право належить особі довічно. Це означає, що воно належить фізичній особі з моменту народження, або іншого моменту, що передбачений законом і аж до моменту смерті;

Для того щоб класифікувати якесь цивільне право як особисте немайнове, необхідна сукупність зазначених ознак. Наявність лише кількох з цих ознак, ще не свідчить про те, що це право має природу особистого немайнового. Наприклад аліментні права мають тісний зв’язок з особою, виникають на підставі, що передбачена законом, однак відсутність іншої, хоча б однієї загальнообов’язкової ознаки, не дає підстав віднести їх до особистих немайнових прав.

Стаття 270 УК України закріплює орієнтовний перелік особистих немайнових прав. Насамперед, до переліку включені особисті немайнові права які передбачені в Конституції України, зокрема: право на життя (стаття 27 Конституції України); право на охорону здоров’я (стаття 49); право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (стаття 50); право на свободу і особисту недоторканість (стаття 29); право на недоторканість особистого і сімейного життя (стаття 32); право на повагу до гідності і честі (стаття 28); право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (стаття 31); право на недоторканість житла (стаття 30); право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування (стаття 33); право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (стаття 54). Однак даний перелік не є вичерпним, тому він може бути доповнений, як в самій Конституції України, так і нормами УК та інших актів цивільного законодавства.

Зрозуміло, що передбачити повний перелік особистих немайнових прав фізичної особи в законодавчих актах неможливо. Тому УК встановив можливість поширювального тлумачення норм УК щодо особистих немайнових прав фізичної особи, незважаючи на те, чи відповідає дане право ознакам, притаманним особистим немайновим правам.

Для зручності правозастосування особисті немайнові права класифікують залежно від їх цільового призначення на:

особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи;

особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

Зміст будь-якого цивільного права складає сукупність повноважень, які має насій цього права. Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (стаття 271 УК України).

Загальні повноваження, що складають зміст будь-якого суб’єктивного права можуть бути згруповані на 3 групи:

повноваження на власні дії, тобто можливість здійснювати носію даного права певні передбачені законом активні дії, що спрямовані на реалізацію свого права;

повноваження вимагати певних дій збоку інших осіб, тобто можливість задля реалізації свого права вимагати певної поведінки від інших осіб;

повноваження вимагати захисту свого порушеного права, тобто можливість застосувати передбачені законом засоби впливу на особу, яка порушила, створила загрозу порушення, оспорює чи не визнає відповідне право;

Стосовно особистих немайнових прав УК не виділяє конкретних активних повноважень, оскільки з огляду на неоднорідність даної категорії прав неможливо сформулювати повноваження, які б мали універсальний характер для всіх без винятку особистих немайнових прав. Аналізуючи зміст особистих немайнових прав, слід зауважити, що фізична особа не просто має повноваження визначити власну поведінку в сфері свого приватного життя, а вчиняти це вона може вільно і на власний розсуд. Це означає, що при визначені своєї поведінки фізична особа користується тільки доброю волею і власними інтересами. І тому у випадку, кили поведінка зумовлюється іншими мотиваційними чинниками, наприклад, насильством, погрозою, обманом, або ж буде чинити