особи у відповідності з її іменем полягає в тому, що ніхто немає права на довільне спотворення в написанні чи вимові імені. Будь-яке спотворення, наприклад, шляхом перекручування імені є порушення цього права. Потрібно звернути також увагу, що доволі часто відбувається спотворення імені шляхом неправильної постановки наголосу, тому вважаємо, що фізична особа при записі її імені у відповідних документах має право вимагати вказати правильний наголос в її імені чим попереджувати можливість відповідних зловживань збоку інших осіб.
Частина 3 ст. 294 передбачає, що у разі перекручування імені фізичної особи воно має бути виправлено. Коли перекручення імені було здійснено у документі, то такий документ підлягає заміні, а якщо перекручення імені здійснене у засобі масової інформації, воно має бути виправлене в тому ж засобі масової інформації.
Реалізуючи право на ім’я, фізична особа має право на його зміну. Право на зміну прізвища, імені та по батькові відповідно до ст. 295 УК, а також СК України мають фізичні особи, яким виповнилось 16 років. Однак фізична особа, яка досягла 14 років, також наділяється правом у порядку, встановленому законом, за згодою батьків або одного з батьків, з ким вона проживає, чи піклувальника змінити своє прізвище та ім’я.
Фізичні особи можуть змінювати своє прізвище у випадках:
державної реєстрації шлюбу, шляхом зміни свого прізвища на прізвище подружжя, або приєднання до свого прізвища прізвище другого з подружжя (ст. 35 СК);
коли особа змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією недійсного шлюбу, то вона повинна повернути своє попереднє прізвище, оскільки вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави (ч. 5 ст. 40 СК);
розірвання шлюбу, при якому кожен з подружжя може повернути своє дошлюбне прізвище (ст. 113 СК);
переміни прізвища обома батьками, що тягне за собою переміну прізвища дитини віком до 7 років, а у випадках коли дитині більше 7 років, то за її згодою (ч. 1, 2 ст. 148 СК);
у випадку переміни прізвища одного з батьків, питання про зміну прізвища дитини може бути вирішено за погодженням між батьками та за згодою дитини, що досягла 7 років, а за відсутності погодження між батьками – органам опіки і піклування або судом (ч. 3, 4 ст. 148 СК).
Фізична особа має право перемінити своє найменування по батькові лише у випадку зміни її батьком свого імені. При цьому у разі зміни імені батьком дитини, по батькові дитини, яка досягла 14 років, змінюється за її згодою (ст. 149 СК).
Прізвище, ім’я та по батькові дитини змінюється також і у випадку усиновлення (ст. 231 СК). Якщо усиновлювачами є одночасно жінка та чоловік і якщо вони записуються батьками дитини, відповідно змінюються прізвище та по батькові дитини. За заявою усиновлювачів може бути змінено ім’я дитини. Для такої зміни потрібна згода дитини. Така згода не вимагається, якщо дитина живе в сім’ї усиновлювачів і звикла до нового імені. Коли усиновювач один, то по батькові дитини змінюється у випадку, коли він записується батьком дитини. А у випадку, якщо всиновлюється повнолітня особа, її прізвище, ім’я та по батькові можуть бути змінені у зв’язку з усиновленням за заявою усиновлювача та усиновленої особи.
Певні правові наслідки у зміні прізвища, імені та по батькові має також і факт визнання усиновлення недійсним (ст. 236СК) чи його скасування (ст. 238 СК). В цих випадках дитина має право відновити своє прізвище, ім’я та по батькові, які вона мала до усиновлення (ст. 237, 239 СК).
Реєстрація будь-яких змін прізвища, імені, по батькові громадян України провадиться органом РАЦС (ст. 144 СК).
Право на використання імені полягає у наданій фізичній особі можливості використовувати своє ім’я у всіх сферах суспільних відносин, в тому числі, при вчиненні право чинів, зазначенні свого імені у різного роду посвідчень особи, документах про освіту, вимагати зазначення свого імені як автора, тощо.
Право використання імені може здійснюватись як безоплатно, так і за плату. Так, наприклад, коли ім’я стає прототипом торгової марки, то і використання його здійснюється на відповідних правових засадах.
Що стосується використання, імені фізичної особи в літературних та інших творах як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті – за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер. Коли такого дозволу немає, то використовувати ім’я фізичної особи в даних об’єктах авторського права неможливо.
У випадку, коли використання імені фізичної особи здійснюється з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), то таке використання допускається без її згоди.
Одним із способів використання свого імені є можливість розголошувати своє ім’я, а також заборонити розголошувати своє ім’я. Так особа може розголошувати своє ім’я, або саме безпосередньо, або ж не давати дозвіл розголошувати його іншим особам. Окрім цього, особа має також і право забороняти розголошення свого імені. Особи має також розголошуючи своє ім’я, (анонімно) повідомляти правоохоронні органи про вчинений злочин, проходити медичний огляд на предмет захворювання різними хворобами і лікуватись від них, надавати інформацію в засобах масової інформації тощо. Проте дане право має своє обмеження. Наприклад, особа не має права заборонити використання свого імені, якщо це загрожує національній громадській безпеці (оголошення про розшук особи, що