Правом на безперешкодне повернення в Україну наділені фізичні особи, які є громадянина ми України. Безперешкодне повернення означає, що ні за яких підстав громадянин України не може бути обмежений у праві на в’їзд в Україну. При цьому особи, які реалізують це право повинні мати при собі відповідні документи (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, проїздний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка), порядок оформлення яких регламентується чинним законодавством.
Право на вільний самостійний виїзд за межі України може бути обмежений у разі виникнення в будь-якій іноземній державі надзвичайної ситуації, що унеможливлює створення в ній умов для безпеки громадян України. В цьому випадку Кабінет Міністрів України приймає рішення про особливий порядок виїзду громадян України до цієї держави. Рішення та інформація про це доводяться до відома громадян, які мають намір виїхати до даної держави. Однак це рішення не є забороною для виїзду, а здійснюється з метою попередження про неможливість з боку України забезпечити громадянину необхідну безпеку у зв’язку з виникненням надзвичайної ситуації. Окрім цього, право на вільний виїзд за межі України може бути також обмежене у випадку, коли виїзд з України здійснює фізична особа, яка обізнана з відомостями, що становлять державну таємницю.
Гарантією здійснення права на вільне пересування є також заборона видворення з обраного нею місця перебування, доступ до якого не заборонений законом.
Право на свободу об’єднань
Фізичні особи, відповідно до ст. 314 ЦК України наділені правом на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації. Політична партія – зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних законах (ст. 2 Закону України “Про політичні партії України”). Громадська організація – це об’єднання громадян для задоволення і захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів (ст. 3 Закону України “Про об’єднання громадян”).
Право на свободу об’єднання у політичні партії і громадські організації гарантується забороною примусу щодо вступу фізичної особи до будь-якого об’єднання і перебування в ньому. При цьому належність чи неналежність фізичної особи до політичної партії чи громадської організації не є підставою для обмеження її прав, надання їй пільг чи переваг. Це положення знаходить свою конкретизацію і у відповідних законодавчих актах. Так, наприклад, належність чи неналежність до профспілок не тягне за собою будь-яких обмежень трудових. Соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод громадян, гарантованих Конституцією України, іншими законами України. Окрім цього, забороняється будь-яке обмеження прав чи встановлених переваг при укладанні. Зміні або припиненні трудового договору в зв’язку з належністю або неналежністю до профспілок чи певної профспілки, вступом до неї або виходом з неї (ст. 5 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”).
Певною специфікою наділене право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для малолітніх і неповнолітніх осіб. Так. Згідно чинного законодавства фізичні особи віком від 6 до 18 років мають право на об’єднання у дитячі громадські організації, а фізичні особи віком від 14 до 28 років – на об’єднання у молодіжні організації (ст. 2 Закону України “Про молодіжні та дитячі громадські організації”). Членом політичної партії може бути громадянин України, що досяг 18 років.
Право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації може бути обмежене у випадках, що прямо передбачені законом. Так, наприклад, у випадку заборони політичної партії в судовому порядку за поданням Міністерства юстиції України чи Генерального прокурора України у випадку порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією та законами України (ст. 21 Закону України “Про політичні партії в Україні”).
Право на мирні зібрання
Право на мирні зібрання, що передбачене ст. 315 ЦК України, гарантує фізичним особам можливість вільно збиратись на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі, вуличні паради, демонстрації, мітинги, хресні ходи тощо. Для реалізації цього права фізичні особи повинні своєчасно сповістити про проведення цих заходів органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування (ст. 39 Конституції України). Однак закон не визначив термін, який слід вважати завчасним сповіщенням. Тому організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене ст. 39 Конституції України право громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. Визначення ж конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання.
В окремих випадках відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей, суд може встановити обмеження щодо реалізації цього права.
Розділ IV
Здійснення особистих немайнових прав
Здійснення особистих немайнових прав фізичної особи підпорядковується загальним правилам стосовно здійснення цивільних прав, встановленим ст. 12 ЦК України. Крім того, важливим є те, що здійснення особистих немайнових прав це одна із стадій їх реалізації, під час якої фізична особа, вчиняючи юридично значимі діяння (дії або