Актуальні проблеми умов правомірності ризику в кримінальному праві.

Однією із обставин, що звільняють від кримінальної відповідальності є діяння, пов’язане з ризиком. Вказана обставина вперше з’явилася в чинному кримінальному законодавстві з прийняттям КК України 2001 року. Поява цієї статті у КК України зумовлена необхідністю надати статус правомірним діянням, здійснюваним для отримання суспільної користі, але пов’язаним з ризиком заподіяння шкоди у разі їх вчинення. Актуальність даної теми полягає в тому, що визначення та оцінка умов правомірності ризику дозволяє правильно кваліфікувати виправданий ризик і відмежувати його від невиправданого.

Правове значення ризику полягає в тому, що при наявності об’єктивних ознак злочину – вчинення особою дій, що спричинили шкоду правоохоронюваним інтересам або спричинивши загрозу нанесення такої шкоди – ці діяння визначаються виправданими, правомірними [2, с. 112]. Тобто мова йде про діяння, яке було вчинене в умовах виправданого ризику.

Не викликає заперечень той факт, що не кожен ризик, та ще й пов’язаний із заподіянням матеріальної шкоди, а іноді і людськими жертвами, може бути правомірними [3, с. 72]. Для того, щоб такий ризик став підставою для звільнення від кримінальної відповідальності він повинен відповідати певним умовам його правомірності, які дозволяють здійснити правильну кваліфікацію виправданого ризику.

В теорії кримінального права відсутнє однозначне тлумачення умов правомірності ризику, у зв’язку з чим вони потребують конкретизації. Одним із перших хто виділив умови правомірності виправданого ризику був М.С. Грінберг. Правомірність ризику він обумовлює такими моментами: ризик повинен співпадатися зі значенням тієї мети, для якої він застосовується; при правомірному ризику мета не може бути досягнута звичайними, не ризикованими засобами; можливість шкідливого наслідку при ризику є менше ймовірною; об’єктом ризику, як правило, повинні бути матеріальні фактори, а не життя і здоров’я людини [4, с. 100]. В.Н. Кудрявцев, погоджуючись з цими умовами правомірності ризику, доповнює їхній перелік тим, що він повинен бути не забороненим нормами права, технічними або іншими правилами.

В законі повинні бути визначені чіткі неоднозначні умови ризику, які дозволяють здійснити правильну кваліфікацію ризикованого діяння, відмежувати правомірний ризик від неправомірного.

Кримінальний Кодекс України виділяє наступні загальноприйняті умови правомірності виправданого ризику:

Спрямованість дій (бездіяльності) у ситуації ризику обумовлена досягненням тільки суспільно корисних цілей;

Суспільно-корисна мета не може бути досягнута діями не зв’язаними з ризиком;

Особа, що допустила ризик, повинна вжити достатніх заходів для запобігання шкоди охоронюваних кримінальним законом інтересам;

Ризик не повинен бути за відомо поєднаний з загрозою для життя інших людей, з загрозою екологічної катастрофи або іншої надзвичайної події .

Умови правомірності ризику за своїм характером є оцінюючими і у зв’язку з цим вимагають однакового тлумачення в правозастосовчій практиці. Тому на нашу думку всім умовам правомірності ризику необхідно дати офіційне тлумачення, а Верховному суду додатково роз’яснити на основі узагальнення практики застосування цього закону ознаки для забезпечення їх однакового розуміння в слідчій і судовій практиці.

Отже, першою і основною умовою правомірності ризику є суспільно-корисна мета ризикового діяння. Суспільно-корисна мета, заради досягнення якої допускається ризик, означає успішний результат з найменшими витратами часу і засобів у будь-якій сфері людської діяльності, незалежно від спрямованості характеру його суспільної користі і соціальної значимості для особистості; суспільства або держави з урахуванням важливості правоохоронюваного інтересу (суспільного відношення), якому загрожує небезпека заподіяння шкоди при досягненні корисної мети. Ризик повинен бути направлений на досягнення значної суспільно-корисної мети і співвідноситись з нею. Так, для спасіння людей, яких завалило в шахті, можна ризикувати життям і здоров’ям рятувальників. З другої сторони, навряд чи є виправданим ризик життям людей для спасіння матеріальних цінностей [5, с. 109]. Мета може набувати вигляду майнових здобутків для суспільства, держави чи багатьох громадян, нової наукової, технологічної, гуманітарної інформації, корисної для суспільства, збереження або покращення життя чи здоров’я людей та інше. Користь для суспільства у разі успіху ризикованих дій (бездіяльності) має бути значною, тобто істотною за обсягом та характером. При цьому слід зазначити, що, якщо ціль, якою керується особа, протиправна за своєю суттю або відображає егоїстичний інтерес, кримінальна відповідальність за заподіяну шкоду настає на загальних підставах [3, с. 73].

Наступною умовою правомірності виправданого ризику є те, що поставлена суспільно корисна мета не може бути досягнута не зв’язаною з ризиком дією (бездіяльністю), тобто звичайними, не ризикованими засобами У разі можливості досягнення мети за допомогою не ризикованої поведінки ризик не може вважатися виправданим. Дана умова вказує на вимушений характер ризикованих дій (бездіяльності). Проте, такий підхід до даної проблеми на нашу думку є не досить вдалим. Не викликає заперечень той факт, що в багатьох випадках ризик є єдиним шляхом досягнення суспільно корисного результату.

Такий так званий „вимушений ризик” насамперед зустрічається в правоохоронній діяльності і медицині. Вимушеність ризику якраз і полягає в тому, що у суб’єкта в ситуації ризику є можливість вибору між кількома варіантами поведінки, кожен з яких пов’язаний з ризиком. В такому випадку суб’єкт зобов’язаний детально проаналізувати їх, прорахувати можливі наслідки при обранні кожного з них і вибрати найбільш ефективний. Проте, в багатьох випадках звернення до ризику не завжди є єдиним засобом для досягнення в певній ситуації конкретного суспільно-корисного результату. Це обумовлюється тим, що в ситуації яка вимагає прийняття певного рішення в суб’єкта є можливість вибору між декількома варіантами поведінки, не кожен з яких обов’язково є ризикованим, і врахувавши наявні в нього