Прізвище, ім’я та по батькові дитини змінюється також і у випадку усиновлення (ст. 231 СК). Якщо усиновлювачами є одночасно жінка та чоловік і якщо вони записуються батьками дитини, відповідно змінюються прізвище та по батькові дитини. За заявою усиновлювачів може бути змінено ім’я дитини. Для такої зміни потрібна згода дитини. Така згода не вимагається, якщо дитина живе в сім’ї усиновлювачів і звикла до нового імені. Коли усиновювач один, то по батькові дитини змінюється у випадку, коли він записується батьком дитини. А у випадку, якщо всиновлюється повнолітня особа, її прізвище, ім’я та по батькові можуть бути змінені у зв’язку з усиновленням за заявою усиновлювача та усиновленої особи.
Певні правові наслідки у зміні прізвища, імені та по батькові має також і факт визнання усиновлення недійсним (ст. 236СК) чи його скасування (ст. 238 СК). В цих випадках дитина має право відновити своє прізвище, імя та по батькові, які вона мала до усиновлення (ст. 237, 239 СК).
Реєстрація будь-яких змін прізвища, імені, по батькові громадян України провадиться органом РАЦС (ст. 144 СК).
Право на використання імені полягає у наданій фізичній особі можливості використовувати своє імя у всіх сферах суспільних відносин, в тому числі, при вчиненні право чинів, зазначенні свого імені у різного роду посвідчень особи, документах про освіту, вимагати зазначення свого імені як автора, тощо.
Право використання імені може здійснюватись як безоплатно, так і за плату. Так, наприклад, коли імя стає прототипом торгової марки, то і використання його здійснюється на відповідних правових засадах.
Що стосується використання, імені фізичної особи в літературних та інших творах як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті – за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер. Коли такого дозволу немає, то використовувати імя фізичної особи в даних об’єктах авторського права неможливо.
У випадку, коли використання імені фізичної особи здійснюється з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), то таке використання допускається без її згоди.
Одним із способів використання свого імені є можливість розголошувати своє імя, а також заборонити розголошувати своє ім’я. Так особа може розголошувати своє імя, або саме безпосередньо, або ж не давати дозвіл розголошувати його іншим особам. Окрім цього, особа має також і право забороняти розголошення свого імені. Особи має також розголошуючи своє імя, (анонімно) повідомляти правоохоронні органи про вчинений злочин, проходити медичний огляд на предмет захворювання різними хворобами і лікуватись від них, надавати інформацію в засобах масової інформації тощо. Проте дане право має своє обмеження. Наприклад, особа не має права заборонити використання свого імені, якщо це загрожує національній громадській безпеці (оголошення про розшук особи, що підозрюється у скоєнні злочину), або пов’язане з виконанням особою публічних функцій (інформація про отримання хабара чи іншу незаконну поведінку особи, яка обрана на відповідну посаду). Однак ім’я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути розголошене (обнародуване) лише у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення. В той же час імя потерпілого від правопорушення може бути розголошене лише за його згодою.
При цьому використання початкової літери імені чи прізвища особи у засобах масової інформації, літературних творах, не є правопорушенням її права. Також більш зважено слід підходити і до випадків використання ??? імені, настільки поширеного, що воно само по собі перестає бути засобом індивідуалізації її носія. Тут варто врахувати вину порушника. У випадку, якщо у порушника не було умислу на порушення права даної особи, то його дії не повинні вважатися порушенням права на ім’я.
Ще однією проблемою при реалізації повноваження на користування імені є те, що певне ім’я може бути закріпленим за кількома особами, а рівень відомості їх різний. Дуже часто “менш відомі” однофамільці видають себе за родичів “більш відомих” з метою отримання певних благ чи привілеїв. Ось чому бажано зазначати повне ім’я для індивідуалізації. Наприклад, якщо такі особи є родичами, то допустимо було б використати додаткові означення, наприклад, “молодший” тощо.
Право на повагу до гідності та честі
Дане право включає в себе:
право на повагу гідності;
право повагу до честі;
право на повагу до тіла померлої особи і місця її поховання;
право на недоторканість ділової репутації.
Право на гідність – це особисте немайнове право фізичної особи на власну цінність як особистості, право на усвідомлення цієї цінності та усвідомлення значимості себе як особи, що відіграє певну соціальну роль у суспільному життя.
Право на честь – особисте немайнове право фізичної особи на об’єктивну, повну і своєчасну оцінку її та її діянь (поведінки) по дотриманню морально-етичних та правових норм з боку суспільства, певної соціальної групи та окремих громадян, а також право на формування цієї оцінки та користування нею.
Право на недоторканість гідності та честі полягає у забороні здійснювати будь-які дії, якими можуть бути порушені дані особисті немайнові права. Найчастіше право на гідність та честь може порушуватись шляхом поширення недостовірної інформації. При цьому неважливо, яким способом здійснювалось поширення інформації (усним, письмовим, за допомогою творів