Правова характеристика особливих форм у кримінальному процесі України.

Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх.

Забезпечення безпеки громадян є одним з основних завдань держави. Неповнолітні у більшості випадках найменш захищені у суспільстві, особливо в країнах, де мають місце кризові процеси. На думку Косенка С., ситуація в Україні характеризується соціально-економічною і політичною нестабільністю, знеціненням моральних норм, зростанням злочинності, насильством. Це особливо загострило проблеми дітей і підлітків. Зростаючи безробіття, зменшення можливості отримати освіту, адекватну медико-соціальну і психологічну допомогу призвели до втрати соціально-моральних орієнтацій, деформацій сексуального насильства, погіршення здоров’я, особливо серед молоді. [33, ст. 41] Так, відповідно до ст. 21 Конституції України всі люди є рівними у своїх правах і свободах. Проте, перелік прав, свобод людини, що закріплений в Конституції не є вичерпним [1, с. 22]. Вони одержують конкретизацію й розвиток в окремих галузях права. Не є винятком і кримінально-процесуальне законодавство. Тут встановлені особливі процесуальні форми стосовно судочинства у справах про злочини неповнолітніх. Вони сформульовані із врахуванням інтелектуальних, психологічних, етичних та інших особливостей неповнолітніх. Злочинність неповнолітніх має свою специфіку, що зумовлюється соціально-психологічними особливостями цієї категорії осіб та їх статусом у суспільстві. Тому і кримінальне законодавство України містить окремі норми, що передбачають відповідальність і покарання осіб у віці від 14 до 18 років [18, с. 185].

Провадження кримінальних справ щодо неповнолітніх, що вчинили злочини, здійснюється у межах єдиної системи процесуальної діяльності органів розслідування, прокуратури і суду, спрямоване на досягнення спільних цілей кримінального процесу і ґрунтується на його загальних принципах. Проте, як зазначає Омельченко Г., воно має і свої особливості, які мають за мету вирішення питань відповідальності і покарання неповнолітніх за злочини. Ці особливості пов’язані з предметом доказування у справах, колом і статусом осіб, які беруть участь у судочинстві з метою підвищення правової захищеності неповнолітніх, здійсненням окремих слідчих дій, гласністю судочинства [34, с. 79].

У Кримінально-процесуальному кодексі України є окрема глава. Яка містить норми, що характеризують особливості провадження кримінальних справ про злочини неповнолітніх. Також, деякі процесуальні правила провадження у справах про злочини і суспільно небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми, передбачені в інших статтях КПК України. Зокрема, у ст. 73 КПК України зазначений порядок вирішення справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою, яка не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність [2, ст. 73]. Статтею 9 КПК України передбачений порядок звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів медичного характеру.

Слід зазначити, що вимоги дотримання ряду особливих правил у справах даної категорії осіб, були закріплені міжнародним правом. Зокрема, міжнародним співтовариством були прийняті Пекінські правила 1985 р., які спрямовані на те, щоб справи по відношенню до неповнолітніх розслідувались швидко, неупереджено і без будь-яких зволікань. Вони вимагають, щоб особи, які ведуть провадження у даних справах володіли відповідною кваліфікацією, заставляють поважати права неповнолітнього [11, ст. 480].

Судочинство у справах неповнолітніх передбачає комплексне вивчення взаємопов’язаних проблем: детермінант злочину, процесу формування злочинної поведінки, ефективності примусових і попереджувальних заходів. Відмінність цієї моделі судочинства від інших форм провадження, російський процесуаліст Устомов Х. У. , пояснює особливим статусом підсудного, розширенням кількості суб’єктів процесу процедурною складністю, гарантуванням, реалізацією прав підсудного й його законних представників. До специфіки він відносить і те, що на відміну від інших форм правосуддя, тут детально вивчається особа неповнолітнього підсудного, середовище його розвитку, виховання, члени сім’ї, друзі і родичі [20, с. 241].

У ч.1 ст. 22 КК України передбачено, що кримінальній відповідальності підлягають особи, яким о вчинення злочину виповнилося шістнадцять років [4, с. 22]. Особи, що вчинили злочини, у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років підлягають кримінальній відповідальності лише: за умисне вбивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, зґвалтування, розбій, грабіж і ряд інших злочинів, вичерпний перелік яких дано в ч. 2 ст. 22 КК України.

Малолітні особи у віці до чотирнадцяти років, зважаючи на їх фізіологічну, психологічну, та соціальну незрілість не можуть бути суб’єктами злочину і притягуватися до кримінальної.

Особливості провадження у справах про злочини не повнолітніх прердбаченні статтями 432-449 КПК України. У відповідності із ст. 111 КПК України досудове розслідування у всіх категоріях кримінальних справ, що скоєні неповнолітніми є обов’язковим. В провадження приватного обвинувачення або протокольної форми досудової підготовки матеріалів не допускається.

Досудове слідство у даних категоріях справ проводиться слідчими органів внутрішніх справ (ч. 2 ст. 112 КПК України або прокуратури). Орган зізнання може порушити кримінальну справу про злочин вчинений неповнолітнім, але повинен у найкоротший термін передати її через прокурора слідчому. Якщо неповнолітній брав участь у вчиненні злочину разом з дорослим, у кожному випадку слідчий повинен з’ясувати можливістю виділення справи стосовно неповнолітнього в окреме провадження (ч. 1 ст. 439 КПК України)

Неповнолітній викликається до слідчого, прокурора чи суду, як правило через його батьків, або інших законних представників. Інший порядок виклику допускається лише тоді, коли це зумовлюється обставинами справи. Неповнолітній який перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця попереднього ув’язнення (ст. 437 КПК України). Неповнолітньому, щодо якого винесено постанову, а також його батькам або особам, що їх замінюють, перед направленням справи прокурору надається можливість ознайомитись з усіма її матеріалами, при цьому вони мають право користуватися послугами захисника. Саме на цьому наголошує Ягодинський В. [36, с. 92].

У справах про