обставини, що стосуються особистості підсудного та його попередньої поведінки;

умови життя та виховання підлітка, причини й умови, що сприяли вчиненню злочину [23, с. 155].

Наведений перелік, на думку П.Репешка, слід доповнити обставинами, що характеризують неповнолітнього після вчинення ним злочину [43, с. 123]. Так, на його думку вони повинні мати важливе значення при вирішенні судом питання про доцільність призначення покарання у вигляді позбавлення волі, про можливість застосування відстрочки виконання вироку або умовного засудження. Оголошення слідчим неповнолітньому про закінчення до судового слідства і пред’явлення йому для ознайомлення матеріалів справи проводяться за загальними правилами, але з обов’язковою участю захисника. При цьому з дозволу слідчого може бути присутнім законний представник неповнолітнього (ст. 440 КПК України).

Якщо суспільно-небезпечне діяння вчинене особою у віці від одинадцяти років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, слідчій виносить мотивовану постанову про закриття справи і застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Справа в такому випадку разом з постановою направляється прокурору [11, с. 29].

Якщо буде встановлено, що особа, яка скоїла у віці від одинадцяти до чотирнадцяти років суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком понад п’ять років, необхідно ізолювати, то за постановою слідчого чи органу дізнання, за згодою прокурора чи вмотивованим рішенням суду, її може бути поміщено у приймальник-розпредільник для неповнолітніх строком до 30 діб. Участь захисника у цьому разі забезпечується з моменту поміщення неповнолітнього у приймальник розподільник. (ч. 3 ст. 73 КПК України).

Якщо слідчим буде встановлено, що суспільно-небезпечне діяння вчинено дитиною, яка не досягла одинадцятирічного віку, то він виносить постанову про закриття справи з додержанням вимог ч. 2 ст. 73 КПК України, про що повідомляє прокурора і службу в справах неповнолітніх з місцем проживання дитини.

Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора, на підставі, передбаченій ч. 1 ст. 97 КК України, виносять мотивовану постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності [2, ст. 9].

У відповідальності із ст. 232 1? І 233 КПК України, одержавши від слідчого кримінальну справу, що надійшла в порядку, передбаченому статтями 73 або 9 КПК України, прокурор в строк до п’яти днів перевіряє повноту проведеного розслідування законність постанови і приймає одне з таких рішень:

дає письмову згоду з постановою слідчого і направляє справу до суду;

скасовує постанову слідчого і повертає йому справу з письмовими вказівками;

змінює постанову слідчого або виносить нову постанову.

Судовий розгляд справ про злочини неповнолітніх проводиться за загальними правилами, з деякими особливостями, що зумовлені необхідністю додаткових гарантій, прав підсудного на захист, забезпечення виховного і превентивного впливу судового процесу у таких справах. На думку таких науковців як В. М. Тертишинко, М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, В. П. Шибіко такими особливостями процесу є наступні:

за рішенням суду у справах про злочини осіб, які не досягли 16 років, допускається закритий судовий розгляд (ч. 2 ст. 20 КПК України);

в судове засідання викликаються батьки або інші законня представники неповнолітнього підсудного. Вони є учасниками судового розгляду і мають право заявляти відводи, клопотання, подавати докази, брати участь у їх дослідження;

про час і місце розгляду справи неповнолітнього суд сповіщає службу і кримінальну міліцію у справах неповнолітніх, підприємство, установу та організацію, в яких навчався або працював неповнолітній;

суд, вислухавши думку захисника, законного представника підсудного і прокурора в праві своєю ухвалою видалити неповнолітнього із зали судового засідання на час дослідження обставин, які можуть негативно вплинути на неповнолітнього (ст. 444 КПК України);

при постановленні вироку суд зобов’язаний у разі умовного засудження неповнолітнього застосування до нього міри покарання, не пов’язаної з позбавленням волі, або відстрочки виконання вироку відповідно до п. 4 ст. 105 КК України обговорити питання про необхідність призначення неповнолітньому вихователя в порядку, визначеному законом.

Законом України від 24 січня 1995 р. “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” передбачено, що при судах створюється інститут судових вихователів для здійснення контролю за виконанням рішень щодо неповнолітніх [6, ст. 6].

Згідно з ст. 125 Конституції України повинна бути створена система спеціалізованих судів як автономне відгалуження системи судів загальної юрисдикції. На нашу думку, юридичних перешкод для створення судів у справах неповнолітніх немає. Проте, це положення конституції ще не можна втілити в життя, тому що слід враховувати економічні, політичні, соціальні передумови життя суспільства.

Характерні риси протокольної форми до судової підготовки матеріалів.

У науці кримінального процесу проблема диференціації форми кримінального судочинства є предметом дискусій між вченими процесуалістами. В умовах судової реформи в Україні, розробки нового КПК це питання набуває актуального значення.

Введення і розширення сфери застосування протокольної форми досудової підготовки матеріалів здійснено з метою зменшити навантаження на слідчий апарат і зосередити його зусилля на розслідуванні більш тяжких злочинів і в коротші строки досягнути завдань кримінально-процесуального законодавства.

Як зазначає Є. Г. Коваленко, диференціація форми процесу є неминучим наслідком існуючої в будь-якій системі тенденції до оптимізації її функціонування, прагнення досягти мети найкоротшим шляхом [19, C. 538].

В науковій літературі немає чіткого визначення “протокольної форми досудової підготовки матеріалів”. Хоча є достатньо публікацій на згадану тему, цей процесуальний інститут ще не достатньо досліджений. Так, на думку В. М. Тертишника: “Протокольна форма до судової підготовки матеріалів – це спрощена процедура до судового провадження, яказастосовується