На нашу думку, зазначене твердження не є вірним. Ми проділяємо точку зору авторів (О. В. Бауліна, А. М. Денисюка, І. О. Поповченка, С. М. Стахівського), які вважають, що протокольна форма до судової підготовки матеріалів – це не різновид дізнання і судового розслідування і не скорочене провадження. Вона є самостійною процесуальною формою встановленя обставин вчиненого злочину, що характеризується спеціальними ознаками, які відрізняють її від дізнання та слідства [23?1?, ст. 135].

На наш погляд доцільно було б дати таке визначення:

протокольна форма досудової підготовки матеріалів – це встановлений законодавством порядок розгляду окремих кримінальних справ, якому притаманні відсутність деяких процесуальних інститутів і норм, з метою його спрощення. Завданням протокольної форми досудової підготовки матеріалів є реалізація, прискорення процедури провадження. Прискорене правосуддя максимально наближає проміжок від часу вчинення злочину до призначення. На думку Гуляєва І. Л., ненадання належного значення оперативності провадження може негативно вплинути на вирішення ряду процесуальних проблем, а також на організацію провадження у кримінальних справах [21, с. 66].

Слід сказати, що досудова підготовка матеріалів у протокольній формі є особливим видом провадження в стадії порушення кримінальної справи, а не особливою формою досудового розслідування, бо воно проводится тільки у формі дізнання чи досудового слідства порушення кримінальної справи, і не є адміністративно-процесуальною діяльністю, бо врегульована нормами КПК України. Недаремно законодавець присвятив протокольній формі досудової підготовки матеріалів окремий розділ у КПК, а не включив її до глави 10 “Дізнання” чи глави 11 “Основні положення досудового слідства”.

Розрізняють такі особливості протокольної форми досудової підготовки матеріалів як:

діяльність, що регламентується кримінально-процесуальним законом, тобто, носить процесуальний характер;

суб’єктом її здійснення є орган дізнання;

форма діяльності органу дізнання при здійсненні протокольного судового провадження визначається виключно кримінально-процесуальним законом і є різновидом процесуальної форми;

протокольна форма досудової підготовки матеріалів здійснюється у зв’язку з фактом вчиненого злочину і є засобом реалізації норм кримінального права;

в процесі провадження протокольної форми її учасники вступають в кримінально-процесуальні відносини;

встановлення об’єктивної істини здійснюється засобами і методами, характерними для стадії порушення кримінальної справи (без провадження слідчих дій);

заключний документ (протокол) складається особою, яка проводить дізнання, і затверджується начальником органу дізнання.

Протокольна форма досудової підготовки матеріалів органами дізнання передбачена у справах про такі злочини, як зараження венеричною хворобою (ст. 133 КК України), ухілення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК України), крадіжка, грабіж, шахрайство (частина 1 ст. 185, 186, 188 КК України) і інше. Вичерпний перелік злочинів, у яких передбачена протокольна форма досудової підготовки матеріалів передбачений статтею 425 КПК України. У справах про ці злочини, органи дізнання не пізніш як у десяти денний строк встановлюють обставини вчиненого злочину і особу правопорушника, одержують пояснення від правопорушника, очевидців та інших осіб, витребують довідку про наявність або відсутність судимості у правопорушника, характеристику з місця його роботи або навчання та інші матеріали, які мають значення для розгляду справи в суді (ч. 1 ст. 426 КПК) провадження слідчих дій при цьому не допускається, крім огляду місця подій, яке закон дозволяє робити і до порушення кримінальної справи (ч. 2 ст. 190 КПК). При встановлені обставин вчинення злочинів, у яких передбачена адміністративна ?преюдиція??, необхідно витребувати і долучити протоколу всі матеріали про перше правопорушення, за яке правопорушник був підданий заходам адміністративного стягнення або громадського впливу, якщо це передбачено законом [5?с?, с. 484].

За наявності даних про те, що правопорушник зловживав спиртними напоями або наркотичними речовинами, до протоколу повинен бути доданий медичний висновок, необхідний для вирішення судом про застосування до нього примусового лікування від алкоголізму чи наркоманії.

У виняткових випадках, в разі неможливості у десятиденний строк зібрати необхідні матеріали, цей строк може бути продовжено відповідним прокурором, але не більше, як до 20 днів (ч. 1 ст. 426 КПК).

Про обставини вчиненого злочину складається протокол, в якому зазначаються час і місце його складання, кім складено протокол, дані про особу правопорушника, місце і час вчинення злочину, його способи, мотиви, наслідки та інші істотні обставини, фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і винність правопорушника, кваліфікація злочину за статтею Кримінального кодексу України. До протоколу приєднуються всі матеріали, а також список осіб, які підлягають виклику в суд [2, с. 426].

Начальник органу дізнання затверджує протокол, після чого всі матеріали пред’являються правопорушнику для ознайомлення, про що робиться відповідна відмітка в протоколі, яка засвідчується підписом правопорушника. Потім за санкцією прокурора або його заступника протокол разом з матеріалами надсилається до суду (ст. 426 КПК), для вирішення питання про порушення кримінальної справи і розгляду її в суді [5?с?, с. 495].

Закон не передбачає права органу дізнання при протокольній формі досудової підготовки матеріалів затримувати особу як підозрювану і застосовувати до неї запобіжний захід. У правопорушника лише відбирається зобов’язання з’являтися за викликами органів дізнання і суда та повідомляти їм про зміну місця проживання (ч. 2 ст. 426 КПК).

Визнавши матеріали досудової підготовки достатніми для розгляду в судовому засіданні, суддя виносить постанову про порушення кримінальної справи і віддання правопорушника до суду; обирає щодо нього в разі потреби запобіжний захід і призначає справу до розгляду в судовому засіданні, а при відсутності підстав для порушення кримінальної справи, відмовляє в її порушенні