одночасним виступом в якості боржника установника і вигодонабувача, які мають право вимагати відшкодування збитків. Збитками вважаються втрати, яких установник або вигодонабувач зазнали у зв’язку зі знищенням або пошкодженням майна, що перебуває в управлінні. Упущеною вигодою є доходи, які вигодонабувач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене.
Установник управління не має права на відшкодування упущеної вигоди, якщо за умовами договору всі вигоди від майна, що перебуває в управлінні, отримує інша особа (вигодонабувач), а не установник. Установник має право на відшкодування упущеної вигоди, якщо він є єдиним або одним із вигодонабувачів. Управитель відповідає за порушення зобов’язання третіми особами (замісниками), на яких було покладено його виконання. Відповідно до ст. 1041 ЦК України управитель несе відповідальність за дії обраного ним замісника як за власні.
Управитель відшкодовує завдані ним збитки у повному обсязі, якщо законом або договором не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо управитель, що порушив зобов’язання з управлінням, одержав завдяки цьому доходи, то розмір збитків, які відшкодовуються вигодонабувачеві у зв’язку з неодержанням ним доходів, не може бути меншим від тих доходів, що їх одержав довірчий управитель.
Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов’язання за договором управління майном встановлено неустойку (штраф, пеню), то її стягуватимуть у повному розмірі понад відшкодування збитків відповідно до ст. 624 ЦК України. Неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором управління майном грошова сума, яку боржник (довірчий управитель) повинен сплатити кредиторові (установникові управління) у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Угодою сторін управління може бути передбачено стягнення тільки неустойки без відшкодування збитків (виключна неустойка) або можливість стягнення за вибором установника неустойки чи збитків (альтернативна неустойка) або неустойки, стягуваної в зарахування відшкодування збитків (залікова неустойка).
Відповідальність за договором управління майном є договірною (за характером зобов’язання) та підвищеною (за способом відповідальності). За суб’єктивним складом відповідальність за договором управління майном є різновидам відповідальності за множинністю осіб.
Відповідно до п.2 ст. 1043 ЦК України управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли у зв’язку із здійсненням ним довірчого управління, якщо вартості майна, яке перебуває в управлінні, недостатньо для задоволення вимог кредиторів11 Слюсаревський М.М. Цивільно-правова відповідальність за порушення договору довірчого управління майном //Підприємництво, господарство і право – 1997 р. №12 с.11-12.
Зобов’язання з правочинів, учинених управителем із перевищенням наданих йому повноважень і встановлених для нього обмежень, несе управитель особисто, крім випадків подальшого схвалення установником право чину або якщо перевищення наданих йому повноважень вимагають інтерес установника та вигодонабувача і управитель не міг попередньо запитати установника або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит, або коли терті особи, які беруть участь у право чині, доведуть, що вони не знали і не повинні були знати про перевищення управителем повноважень або встановлених обмежень.
Крім невиконання або неналежного виконання своїх обов’язків, підставою для відповідальності може бути порушення управителем норм закону: обман (наприклад, неправильне використання основного майна або доходу в інтересах інших осіб, а не установника чи вигодонабувача, що тягне за собою відшкодування збитків і кримінальне покарання), несплата податків, несанкціоноване використання коштів зі шкодою для доходу довіреного майна тощо.
Отже, цивільно-права відповідальність за договором довірчого управління майном – це система заходів примусового характеру, які застосовуються до управителя і викликають у нього негативні майнові наслідки.