І/Орган, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, дізнання, слідчий, прокурор, суд, одержавши заяву або повідомлення про загрозу безпеки особи, зобов'язані перевірити цю заяву. На своє рішення вони приймають мотивовану постанову чи ухвалу і передають її для виконання органу, на який покладено здійснення заходів безпеки. Ця постанова чи ухвала є обов'язковою для виконання вказаними органами.

В разі наявності в заяві (повідомленні) про загрозу безпеці особи, відомостей про злочин, орган дізнання, слідчий, прокурор, суд або суддя зобов'язані винести постанову (ухвалу) про порушення кримінальної

справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується

/ *' * справа, а також дальше її спрямування.

Після порушення справи прокурор направляє справу для провадження попереднього слідства або дізнання; слідчий починає попереднє слідство, а орган дізнання починає дізнання; суд направляє справу прокуророві для провадження попереднього слідства чи дізнання.

В разі відсутності законних підстав у порушенні кримінальної справи відмовляється.

^ Про прийняте рішення терміново повідомляється заявник. *у Орган, якому доручено здійснення заходів безпеки, встановлює перелік необхідних заходів і способів їх реалізації, керуючись при цьому конкретними обставинами справи і необхідністю усунення існуючої загрози. Про заходи безпеки, умови їх здійснення та правила користування майном або документами, виданими з метою забезпечення безпеки, повідомляється особа взята під захист.

38 п.2 ст.З Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" від 23.12.1993року.

Про вжиті заходи безпеки та їх результати орган, який здійснює заходи, інформує орган дізнання, слідчого, прокурора, суд або суддю, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, в разі усунення загрози подає відповідному органу за місцем перебування особи, взятої під захист, клопотання про скасування заходів безпеки. _^^-

Підставами скасування заходів безпеки є:

- закінчення строку конкретного заходу безпеки;

- усунення загрози життю, здоров'ю, житлу і майну осіб, взятих під захист;

- систематичне невиконання особою законних вимог органів, що забезпечують її безпеку, якщо така особа була попереджена про

таку можливість . Приводом може бути:

- заява особи, щодо якої були застосовані заходи безпеки;

- отримання достовірної інформації про усунення загрози.

Про скасування заходів безпеки виноситься мотивована постанова чи ухвала, про що повідомляється зацікавлена особа.

Таке рішення може бути оскаржене зацікавленою особою прокурору або до відповідного вищого органу, що забезпечує безпеку40.

Список використаної літератури та нормативно-правової бази:

1. Конституція У країни від 2 8.06.1996року.

2. Кримінальний кодекс України від 5.04.2001 року.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.60 року.

4. Закон України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів" від 23.12.1993 року, ВВР, 1994, № 11, С. 50.

5. Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" від 23.12.1993 року.

6. Закон України "Про статус суддів" від 15.12.1992року, ВВР, 1993, №8, С. 56.

7. Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" від

18.02.1992 року, ВВР, 1992, № 22, С. 303, ВВР № 27, С. 382.

8. Закон України "Про Службу безпеки України" від 23.03.1992року, ВВР, 1991, № 33, С. 382.

9. Закон України “Про прокуратуру” від 5.11.91 року. ВВР, 1991, № 33, С. 793.

10. Закон України “Про державну таємницю” від 4.03.98 року, в ред. закону №1079 від 21.09.99, ВВР, 1999, № 49, С. 428.

11. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 13 січня 2000року.

12.Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993року.

13.Постанова ПВСУ "Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві" №10 від 18.06.1999року.

Н.Положення "Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку, збереження і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії", затверджене постановою КМУ від 7 вересня 1993 року №706.

15.Тимчасове положення про спеціальний підрозділ міліції для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та близьких родичів і для охорони установ судових експертиз, зареєстроване Мінюстом 26.08.1997року.

16.Додаток N 5 до наказу МВС України від 23.07.1997 р. N 467.

17.Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку, затверджена Наказом МОЗ №226 від 25.09.2000року.

18.Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України №6 від 17 січня 1995 року і зареєстровані Міністерством юстиції України 26 липня 1995 року №255/791.

19.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994року №1 "Про судову практику в справах про злочини, проти життя і здоров'я людини".

20.Постанова Пленуму Верховного Суду від 25 грудня 1992року №12 "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" з змінами від 13 січня 1995 року.

21."по Додатку до Декларації основних принципів правосуддя для потерпілих від злочинів і зловживань владою" від 29.12.1985року. Резолюція 40/34 Генеральної Асамблеї ООН.

22.Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року. За редакцією М.І.Мельника та М.І.Хавронюка.К.,2001р.. коментар до статті 25 ККУ.

23 .Науково-практичного коментар КАК. Юрінком, 1995рік.

24.Олександр Піджаренко "Зброя і ми ", Київ, "Наукова думка", 1998р.с.58-59.

25.Кримінальне право України. Загальна частина. За ред. професора Матишевського. Юрінком Інтер, 1997р.

26.Кримінально-процесуальне право.К., Юрінком Інтер, 1999р.

27.Строганов М.С. Курс советского уголовного процеса. М.Д968.

28.Кудрявцев В.Н. Загальна кваліфікація злочинів. К., Юрінком Інтер, 1997р.

29.Лисиченко В.К. Проблеми новації чинного кримінально-процесуального законодавства України та етапи його розвитку // Концепції розвитку законодавства України. К., 1996.

30.Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. К.,1992.

31 .Правознавство // за ред. М.Настюка.Л.,1995. З 2. Правовий захист працівників органів внутрішніх справ: визначення його поняття. О.Лапка. Право України 2000р. №9.