У цій частині філософії права з особливою наочністю представлена істотна риса всіх об'єктивістських теорій: у їх побудовах відсутній суб'єкт, хоч очевидно, що правопо-рядок — це "справа" рук людини. У них правопорядок ви-ростає із суспільних відносин, з чим не можна погодитися. Роль суб'єкта тут зводиться до простого "похідного" буття існуючих суспільних відносин. Тому правопорядок є дзер-кальним відображенням цих умов у свідомості пасивного суб'єкта.

Ще одну форму правовий об'єктивізм придбав під впливом ідеалу науковості, розробленого К. Марксом і йо-го послідовниками в першій половині XIX ст.

Марксистська філософія права. Ставлення до філо-софсько-правової спадщини Карля Мятжса (1818—1883) і Фрідріха Енгельса (1820—1895) Іаші дні неоднозначне. Діапазон оцінок їх теорії ріо*іий: від проголошення мар-ксистських положень вершиною наукового знання до пов-

ного критичного його неприйняття. Ця обставина обумов-лює необхідність розібратися з її дійсною суттю.

За своїми вихідними підставами марксистська теорія права — це онтологічна об'єктивістська конг^епція. Вона виходить з того, що не можна розривати і протиставляти суще і належне, факт і норму, фактичні відносини і право-ві відносини, що надбудовуються над ними.

У цьому плані марксизм протилежний юридичному по-зитивізмові з його ототожненням права з правопорядком (законом), нормативним наказом суверена і, у кінцевому підсумку, ототожненням права зі свавіллям. Концепція К. Маркса і Ф. Енгельса у своєму теоретичному, в тому числі філософському, трактуванні права аж ніяк не запе-речує його зв'язку із соціальними ідеалами, моральними нормами, культурою, так само як і необхідність ціннісного підходу до права, а також не вважає право лише функцією економічного процесу.

На противагу юридичному позитивізмові, що визнає реальність лише позитивного права, марксизм вважає по-зитивне право лише вторинною реальністю, відображен-... ням стану справ, що виражається у певних суспільних від-носинах. З марксистської точки зору право як міра волі визначається економічними відносинами, у яких коренить-ся "правова природа речей", тобто соціальна норма, що володіє внаслідок своєї об'єктивної природи загально-бов'язковістю і потребує законодавчого закріплення.

В основі марксистської філософії права лежить теза про те, що право є вираження і закріплення волі економіч-но пануючого класу. Як і держава, воно є продуктом кла-сового суспільства. Його зміст має класово-вольовий ха-рактер. "Крім того, — писали К. Маркс і Ф. Енгельс, — що пануючі індивіди при цих відносинах повинні конструюва-ти свою силу у вигляді держави, вони повинні додати сво-їй волі, обумовленій цими визначеними відносинами, за-гальне вираження у вигляді державної волі, у вигляді закону"1. %

Таким чином, виникнення й існування права вони розу-

1 Маркс К., Зшельс Ф. - Соч. - Т. 3. - С. 322.

міли як необхідність нормативного регулювання суспіль-них відносин в інтересах економічно пануючого класу.

Згодом положення марксизму про класово-вольовий зміст права було перенесено радянською юридичною нау-кою на вітчизняне право. Стверджувалося, що в суспіль-стві, в якому відсутні антагоністичні класи, у праві вира-жається воля всіх дружніх класів і верств суспільства, керованих робітничим класом. Тим самим підтверджувала-ся ідея, що класовість права є його постійною й об'єктив-ною ознакою.

Таким чином, відповідно до марксистсько-ленінської концепції в основі виникнення права, його функціонуван-ня і неминучого відмирання лежать класово-економічні причини.

Світова наука і практика державно-правового життя суспільства не заперечує визначальної ролі соціальних і економічних факторів у виникненні й розвитку права, од-нак розглядається ця проблема з інших позицій. Якщо марксизм-ленінізм бачить у праві засіб закріплення волі й охорони інтересів економічно пануючих класів, то пред-ставники інших наукових концепцій зосереджують увагу на співвідношенні права і держави, права й особистості. У їх розумінні права, правового регулювання головне міс-це посідає людина з її різноманітними інтересами й потре-бами, а не лише протилежні інтереси класів.

Класово-економічна теорія вважає, що право як явище історично минає і необхідно суспільству лише на певному етапі його розвитку. Зі зникненням класів воно цілком втратить свою соціальну сутність.

Марксистсько-ленінська теорія стверджує,, що пра-во — явище, похідне від держави і повною мірою визна-чається його волею. Проголошуючи примат держави над правом, марксизм вступає у суперечність з теорією право-вої держави, яка не заперечує провідної ролі держави у правотворчості, однак вважає, що сама держава повинна підкорятися законам, а не стояти над ними.

Висновки:

1. Методологічна розробка І. Кантом проблеми катего-ричного імперативу має величезну цінність для об-

грунтування сутності природного права. Це свідчить про те, що принципи права і моралі ті самі. Вони ли-ше дістають різної форми свого вираження, оскільки мораль є сфера внутрішніх мотивів індивіда, а пра-во — галузь практичних дій відповідно до зовніш-нього стандарту, встановленого законом. Однак змістом цих принципів виявляється особистість. То-му розходження права і моралі може бути зведене до розходження змісту дозвільної і заборонної вер-сій одного й того самого категоричного імперативу. Залишаючись на позиції суб'єкта, кантівський раціо-налістичний суб'єктивізм здійснював моральне, де-онтологічне обгрунтування ідеї права. 2. Філософія права Г. Гегеля являє собою інший ва-ріант природно-правового мислення, що грунту-ється на ідеалістичному світогляді. Продовжуючи щодо багатьох моментів лінію Канта, він прагне реа-лізувати принцип суб'єктивності, шукаючи джерела права і його критерій у людській свідомості — у сфері духу. Він створив універсальну методологію, засновану на ідеї саморозвитку права. Будь-яка сту-пінь розвитку Духу