План
Вступ
Правові основи об’єднання громадян в політичній партії і громадянські організації.
Види об’єднань громадян.
Підстави і порядок легалізації об’єднань громадян.
Права і обов’язки об’єднань громадян.
Заходи адміністративного регулювання і впливу та припинення діяльності об’єднань громадян.
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
В своїй курсовій роботі я намагатимусь розкрити суть та зміст діяльності об’єднань громадян, як суб’єктів адміністративного права.
Почну з того, що право на свободу об’єднання є невід’ємним правом людини, закріплений загальною декларацією прав людини і гарантується Конституцією та законодавством України. Держава сприяє розвитку політичної та громадянської активності, творчої ініціативи громадян і створює рівні умови для діяльності їх об’єднань. Ніхто не може бути приниженим до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадянських організацій. Усі об’єднання громадян рівні перед законом. Проте держава накладає і певні обмеження при створенні об’єднань, так Конституція України забороняє утворення політичних партій і громадських організацій, програмна мета або дії, яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким низьким шляхом. Тому, можна чітко сказати, що держава подає об’єднанням громадян права і вимагає дотримуватись правил у своїй діяльності.
1. Громадяни України для захисту і здійснення своїх прав і свобод, а також для задоволення політичних, культурних та інших інтересів мають право на об'єднання в політичні партії та громадські організації (ст. 36 Конституції України). Це право деталізується у:—
Законі України "Про об'єднання громадян" (далі в даній темі — Закон);—
Законі України "Про політичні партії в Україні";—
Законі України "Про захист прав споживачів"; —
Законі України "Про благодійництво та благодійні організації"11 Гладун З.С. “Адміністративне право”, Тернопіль, 2004, ст..50..—
Положенні про порядок легалізації об'єднань громадян, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993p.;—
Положенні про порядок реєстрації символіки об'єднань грома-дян, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. та інших актах законодавства.
Рис. 5.1. Види об'єднань громадян
Конституція України в ч.1 ст. 36 чітко визначила, що громадяни України для здійснення і захисту своїх прав і свобод, а також задоволення політичних, економічних, культурних та інших інтересів мають право на об’єднання в політичні партії та громадські організації. Отже, на конституційному рівні в Україні закріплене існування двох видів об’єднань громадян.
До громадських організацій ч. 3 цієї самої статті Конституції відно-сить професійні спілки. Професійні спілки об'єднують громадян, пов'яза-них спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Участь громадян у професійних спілках допускається тільки з метою захисту власних трудових і соціально-економічних прав та інтересів22 Конституція України, ст. 36 ч.3.2.1..
Частина 1 ст. 37 забороняє утворення і діяльність політичних партій і громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності, підрив безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, по-сягання на права і свободи людини, здоров'я населення.
Відповідно до ч. 2 ст. 37, політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань.
Крім того, ч. 5 ст. 37 не допускає утворення і діяльність організацій-них структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади, у виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах, інших дер-жавних установах та організаціях.
Норми Конституції України, що стосуються об'єднань громадян, кон-кретизують і деталізують інші закони та підзаконні акти, їх сукупність (включаючи Конституцію) становить специфічну систему і є законодав-ством про об'єднання громадян.
Аналіз нормативних актів, які регламентують діяльність громадських формувань в Україні дозволяє встановити головну відмінність їх адмі-ністративно-правового статусу від адміністративно-правового статусу державних структур. Вона полягає в тому, що у відносинах з іншими суб'єктами права і між собою ці формування виступають виключно від власного імені, не маючи державно-владних повноважень. Держава інтенсивно та цілеспрямовано регулює їх діяльність. Проте використову-вані у цій сфері управлінські форми і методи істотно відрізняються від тих, які застосовуються щодо державних органів.33 О.В.кузьменко, В.М.Колпаков “Адміністративне право”, Київ, 2003, ст..167.
Свій регулюючий вплив держава поширює тільки на ті повноважен-ня громадських формувань, які реалізуються безпосередньо у взаємовід-носинах з державними органами. Сутність такого регулювання зводиться до того, щоб, по-перше, через норми адміністративного права закріпити повноваження громадських об'єднань у сфері державного управління, по-друге, створити реальні гарантії їх реалізації.
Чинне законодавство передбачає, що держава забезпечує додержання їх прав і законних інтересів, а втручання державних органів та службових осіб у діяльність об'єднань громадян, як і втручання об'єднань гро-мадян у діяльність державних органів, не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Центральне місце у законодавстві щодо функціонування в Україні об'єднань громадян належить Закону України «Про об'єднання грома-дян» від 16 червня 1992 р.
Саме він визначає, що об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.
Важливою особливістю цього Закону України є те, що його дія не по-ширюється на професійні спілки, а також на релігійні, кооперативні орга-нізації, об'єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, органи місцевого та регіонального самоврядування (в тому числі ради і комітети мікрорайонів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети), органи громадської самодіяльнос-ті (народні дружини, товариські суди тощо), інші об'єднання громадян, порядок створення і діяльності яких визначається відповідним законодав-ством.
Отже, об'єднанням громадян визнається: по-перше, виключно добро-вільне громадське формування; по-друге, формування, яке утворено на основі єдності інтересів громадян; по-третє, формування, яке