Відповідальність кримінальна - вид юрид. відповідальності, суть якого по-лягає у застосуванні судом від імені д-ви до особи, що вчинила злочин, держ. примусу у формі покарання. Згідно із ст. 3 Криміналь-ного кодексу України В. к. і покаранню під-лягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене Крим, законом сус-пільно небезпечне діяння. В. к. – особливий інститут крим. права, в межах якого д-ва ре-агує на вчинене особою правопорушення. Кримінальна відповідальність виражає офіц. оцінку поведінки особи як злочину, а її са-мої - як злочинця. За ч. 1 ст. 62 Конститу-ції України особа вважається невинуватою у скоєні злочину і не може бути піддана крим. покаранню, доки її вину не буде доведено в закон, порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Для визначення злочину в теорії крим. пра-ва і на практиці використовується поняття “склад злочину” – сукупність передбачених крим. законом об'єктивних і суб'єктивних ознак. В. к. настає також за приготування до злочину, замах на злочин і співучасть у ньо-му. Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає В. к. лише тоді, коли скоєне нею діяння містить склад ін. злочину.
В. к. є формою реалізації охоронних крим.-правових відносин, пов'язаних зі скоєнням злочину. Юрид. фактами, шо породжують вказані відносини і цим зумовлюють В. к. особи, є: а) суспільне небезпечна поведінка особи, яка порушує певні крим.-правові норми; б) наявність обвинувального вироку суду, в якому ця поведінка визнана конкр. злочином; в) вступ даного вироку в законну силу. Юрид. фактом, який припиняє крим.-правові відносини і, відповідно, свідчить про повну реалізацію В. к., є відсутність в особи (як правило, погашення чи зняття) судимості за скоєний нею злочин. Див. також Відповідальність юридична. Літ.: Брайнін Я. М. Осн. питання заг. вчення про склад злочину. К., 1964; Наук.-практ. коментар Крим, кодексу України. К., 1997; Крим, право України. Заг. частина. X., 1997. А. Й. Міімр, С. Д. Шатенко.
Відповідальність міжнародно-правова – обов'язок суб'єкта міжнар. права відшкодувати шкоду, заподіяну ним І ін. суб'єктові цього права. В. м.-п. виникає у разі порушення норм міжнар. права, між-нар.-правових зобов'язань, закріплених у договорах, звичаях, актах міжнар. організацій, які мають обов'язковий характер, pj. шеннях міжнар. судів та арбітражів. В окремих випадках юрид. підставою В. м.-п. конкр д-ви є односторонні акти, за якими вона бе-ре на себе міжнар. зобов'язання, визнані ін д-вами. Правопорушення констатується, якщо: а) протиправну поведінку певної д-ви, що полягає у діяльності чи бездіяльності, можна згідно з міжнар. правом поставити їй зa вину; б) поведінка д-ви є прямим порушенням її міжнар. зобов'язання. Д-ва несе між-нар. відповідальність за протиправні дії своїх органів законод., викон. і суд. влади, а також органів місц. самоврядування незалеж-но від того, які функції вони виконують (внутрідерж. чи міжнародні). Міжнар. протиправні діяння поділяють на міжнар. злочини та міжнар. правопорушен-ня (делікти міжнародні). Злочином кваліфі-кується порушення основоположних прин-ципів, які мають життєво важливе значення для захисту інтересів міжнар. спільноти в цілому. До злочинів належать агресія, гено-цид, апартеїд, широкомасштабне забруднення атмосфери та світового океану тощо. Міжнар. протиправні діяння, шо не є між-нар. злочином, визначаються як міжнар. правопорушення. Вимоги про застосування відповідальності за ці два види правопо-рушень здійснюються по-різному. У разі звичайних правопорушень право на вимогу нести відповідальність має потерпіла д-ва, а у випадку злочину - й ін. суб'єкти міжнар. права, світова спільнота в цілому. Розрізняють В. м.-п. матеріальну та В. м.-п. політичну. Матеріальна відповідальність полягає в обов'язку відшкодувати матері-альні збитки. Вона здійснюється шляхом від-новлення прав (реституції), компенсації та ре-парацій. Політ, відповідальність реалізується у формі сатисфакцій, репресалій, санкцій. В. м.-п. несуть також міжнар. організації у разі шкоди, завданої діями їх органів чи посад, осіб ін. суб'єктам міжнар. права. Таку відповідальність передбачають угоди між міжнар. організаціями, між цими орга-нізаціями і д-вами. Напр., ст. 22 Конвенції про міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну космічним об'єктом (1972), міс-тить норму про спільну (солідарну) відповів дальність організації та держав-членів Щ шкоду, заподіяну відповідним об'єктом. JJ Положення про В. м.-п. міжнар. організацій є і у договорах щодо здійснення цими» організаціями операцій для забезпечення миру в “гарячих” точках планети; напр., У договорі ООН з Конго від 27.11 1961. За ШВІ документом ООН визнала свою відпові-дальність за збитки, завдані бельгійським підданим у Конго під час операцій, спрямованих на підтримання миру у цій країні, та відшкодувала шкоду.
За нормами міжнар. права і згідно з міжнар. правовою доктриною Міжнародний суд ООН «інші міжнар. судові і арбітражні органи уповноважені розглядати спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої між нар. Організаціями.
Відповідальність неповнолітніх – кримінальна - крим. відповідальність осіб, які вчинили злочини у віці від 14 до 18 років. За ст. 10 Кримінального кодексу України крим. відповідальності підлягають особи, яким на момент скоєння злочину виповнилося 16 років. Особи ж, які вчинили сус-пільне небезпечне діяння у віці від 14 до 16 років, притягуються до крим. відповідальності тільки за: вбивство (умисне і необережне); тілесні ушкодження, заподіяні навмисне і які спричинили розлад здоров'я; зґвалтування; крадіжку; пограбування; розбій; злісне або особливо злісне хуліганство; умисне знищення або пошкодження держ., колект. чи індивід, майна, що зумовило тяжкі наслідки; умисні дії, які можуть призвести до аварії поїзда.
Встановлення мінім, вікової
