За порушення, пов'язані з недодержанням правил у сфері праці, служб, особи, які по-винні забезпечувати виконання цих правил, підлягають адміністративній відповідальності. Порушення вимог законодавства про працю тягне за собою накладення штрафу. Власники підприємств або уповноважені ними особи несуть адміністративну відповідальність за: порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охо-рону праці; ухилення від участі у перегово-рах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, угоди; порушення чи неви-конання колективного договору або угоди; ненадання інформації для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за вико-нанням колективних договорів чи угод. Конкретні роз-міри штрафу як виду адміністративного стягнення передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. За особливо злісне порушення законодавства про працю, трудових прав громадян встановлено відпові-дальність кримінальну. Так, незаконне (з особистих мотивів) звільнення працівника з роботи чи невиконання рішення суду про поновлення його на роботі, а також інше грубе порушення законодавства про працю, вчине-не посад, особою державного або громад, підприємства, карається виправними роботами на строк до 1 року чи позбавленням права займати певні посади на строк до 3 років (ст.33 Кримінального кодексу України). Відмова в прийнятті на роботу вагітної жінки або матері, що має грудну дитину, а також зниження зарплати чи звільнення жінки з роботи з тих самих мотивів караються виправними роботами на строк до 1 року чи позбавлення права займати певні посади на строк до 2 років (ст. 134 КК). Порушення посад, осо-бами вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці, якщо це створило небезпеку для життя або здоров'я громадянин, карається вдар, роботами на строк до 1 року або штра-фом (ст. 135 КК).

Див. також Відповідальність дисциплінарна. ь Я А/. Хуторян.

ІV. 5. Відповідальність за римським цивільним правом - особиста відпо-відальність за Законами XII таблиць (451 – 50 до н. е.). Вона полягала в тому, що за невиконання зобов'язання боржник відпо-відав фізично - його били, саджали до бор-гової в'язниці (ями, башти), а якщо протя-гом 60 днів ніхто не сплачував за нього борг, то боржника вбивали або продавали в рабство.

З розвитком цивільного обігу дійшли виснов-ку, що буде краще, коли боржник відпові-датиме майном, а не тілом. Майнова відпо-відальність боржника наставала за двох обов'язкових умов: а) наявність вини борж-ника і б) наявність заподіяної ним шкоди. Щодо першої умови, то були дві форми ви-щі - злий намір (dolus malus) і необережність (culpa); остання, у свою чергу, висту-пала у формі легкої необережності (culpa kvis) і грубої необережності (culpa lata). Крім того, рим. право знало ще абстрактну вину (culpa levis in abstracto) і конкретну ви-ну (culpa in concrete). Друга умова настання відповідальності – майнова шкода – висту-пала як обчислене в грошах будь-яке змен-шення наявного майна, а також ін. ущем-лення майнового інтересу однієї особи протиправними діями іншої. Поняття май-нової шкоди охоплювало два види збитків: позитивна шкода (damnum emergens) і втра-чена вигода (lucrum cessans). Позитивна шкода – це будь-яке зменшення наявного майна; втрачена вигода - неодержання передбачуваного прибутку.

Римське право знало випадки відповідальності без вини. Капітани кораблів, власники готелів і заїжджих дворів за пропажу, знищення або пошкодження довіреного їм пасажирами чи постояльцями багажу відповідали навіть тоді, коли їхньої вини тут не було. Це т. з. підвищена відповідальність, тобто від-повідальність без вини.

І Літ.: Покровский И. А. История рим. права. Пг., 1913; Ц^им. частное право. М., 1948; Підопригора О. А. Основи * рим. приват, права. К., 1995. О. А. Підопригора.

ІV.6 Відповідальність конституційна, конституційно-правова відповідальність - різновид юридичної відповідальності, що має складний політично-правовий характер. Суб'єктами В. к. можуть бути органи державної влади (насамперед вищі органи держави та їх посад, особи), а також фіз. особи. Відомо, що виконання приписів конституційного пра-ва забезпечується практично всіма видами юридичної відповідальності. З цього погляду В. к. може трактуватися як юридична відповідаль-ність взагалі. Проте існує і власне В. к. з притаманними лише їй конкретними формами та механізмами, колом суб'єктів і санкціями. Поняття відповідальність конституційна вужче, ніж поняття відпові-дальності за порушення норм конституційного права. Водночас цей вид юридичної відповідальності пов'язаний не лише з порушеннями конституційно-правових норм. Підставами для притягнен-ня до відповідальності конституційної можуть бути і порушення норм ін. галузей права, зокрема кримінального. Особливістю відповідальності конституційної є те, що вона може зас-тосовуватися за умов, коли норми права взагалі не порушуються. У цих випадках відповідальність пов'язується з тими діями, що розцінюються як негативні у політ, пла-ні: напр., передбачена ст. 87 Конституції України колективна відповідальність KM перед Верховною Радою. На відміну від відповідальнос-ті Президента України у порядку імпічмен-ту (ст. 111 Конституції України), коли її під-стави прямо визначені в Основному Законі, політична відповідальність уряду перед парламентом значною мірою є суб'єктивною. Притягнення уряду до політ, відповідаль-ності (колективної чи індивідуальної) виз-начається не критеріями законності дій уряду або його окремих членів, а конкретними потреба-ми політики, відображеної у волевиявленні депутатів парламенту, їх оцінкою діяльності та намірів уряду. Така оцінка звичайно має не юридичний, а політ, характер. Вважається, що уряд здійснює свої функції доти, доки його діяльність задовольняє парламент. Але нас-правді характер і значення цієї форми В. к. визначаються розстановкою парт.-політ. сил у державі та в самому парламенті. Існують також інші форми відповідальності