Зовсім по-іншому врегульовано питання адміністративної відповідальності за порушення виборчого законодавства в інших державах.

Так, 1 грудня 1999 року Державною Думою Російської Федерації був прийнятий закон, яким Кодекс про адміністративні правопорушення було доповнено 24 статтями, що визначають адміністративну відповідальність за порушення виборчого законодавства. Окрім розширення кола правовідносин виборчого процесу, що охороняються адміністративним законодавством законодавець також наділив правом на складення протоколу про адміністративне правопорушення уповноважену «посадову особу виборчої комісії у разі порушення порядку проведення виборів». У Росії законодавець, прийнявши відповідний закон, урегулював питання адміністративної відповідальності юридичних осіб за порушення виборчого законодавства. До протиправних діянь, за вчинення яких передбачається адміністративна відповідальність для юридичних осіб, відносять такі:*

невиконання рішення виборчої комісії;*

порушення умов рекламування комерційної діяльності кандидатів, виборчих об’єднань;*

проведення передвиборної агітації організаціями, яким участь у її проведенні заборонено законом;*

виготовлення та розповсюдження агітаційних матеріалів, які не містять визначену законом інформацію;*

підкуп виборців юридичною особою, яка прямо чи опосередковано бере участь у передвиборній агітації, та ін.

Всього законом передбачено 10 статей, які встановлюють адміністративну відповідальність для юридичних осіб. Також законодавець передбачив досить чіткий та детальний процесуальний порядок притягнення порушників до відповідальності.

Надалі парламентом Росії вищезазначені питання повністю були врегульовані і при прийнятті Кодексу про адміністративні правопорушення Російської Федерації. Так, кодексом закріплено 25 статей, які передбачають адміністративну відповідальність за порушення виборчого законодавства. Слід відзначити, що санкції за порушення передбачені як для фізичних, так і для юридичних осіб. Разом з тим правом складати протоколи про адміністративні правопорушення наділені як працівники міліції, так і члени виборчої комісії з правом вирішального голосу уповноважені виборчими комісіями.

Розширене коло правовідносин, порівняно з українським, законодавчими актами, що охороняються адміністративним законодавством, передбачено також і в інших державах СНД. Так, Кодекс Республіки Казахстан про адміністративні правопорушення передбачає 13 статей за порушення виборчого законодавства, Киргизької Республіки — 12 =, а Кодекс Молдови про адміністративні правопорушення закріплює лише одну статтю, що стосується порушення виборчих прав громадян, проте ця стаття містить 13 частин. Разом з тим Виборчий кодекс Молдови окремою главою також передбачає відповідальність за адміністративні правопорушення, при цьому правом на складання протоколу про адміністративні правопорушення наділяються такі уповноважені особи: мер місцевості, голова виборчої комісії, та поліцейські органи, які здійснюють нагляд за виборами.

У Республіці Білорусь, як і в Україні, Кодекс про адміністративні правопорушення містить лише одну статтю, яка складається з однієї частини, що визначає відповідальність за порушення виборчих прав громадян.

По-іншому регламентується юридична відповідальність за порушення порядку проведення виборів у Франції. Так, Виборчим кодексом Франції досить детально регламентовані як заборони, так і передбачені конкретні санкції щодо кожного етапу виборчого процесу. Слід відзначити, що в цьому нормативно-правовому акті містяться санкції відповідальності як кримінальної, конституційно-правової, так і адміністративної.

Закон про вибори членів парламенту Болгарії в цілому визначає, що за будь-які порушення виборчого закону накладається штраф керівником відповідного району.

Враховуючи вищевикладене, усе ж необхідно у КоАП визначити спеціальних суб’єктів, яких слід наділити правом складати протоколи про адміністративні правопорушення. Такими посадовими особами слід визначити членів, заступників голови, секретаря та голову відповідної виборчої комісії, можливо, посадових осіб органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Зрештою, якщо ж проаналізувати коло правовідносин, пов’язаних з проведенням виборів, що охороняються адміністративним законодавством, то можна побачити, що законодавець пропонує забезпечити охороною лише незначну частку від загального кола цих правовідносин.

Законодавчо все ж слід закріпити відповідальність за порушення порядку проведення передвиборної агітації; порядку складання списків виборців, процедури голосування та підрахунку голосів, порушення гарантій на участь у виборах як кандидатам, їхнім довіреним особам і виборцям та ін.

Так, пропонується встановити адміністративну відповідальність за такі правопорушення, внісши відповідні зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення:*

втручання в роботу виборчої комісії;*

невиконання рішення виборчої комісії;*

порушення порядку опублікування документів, пов’язаних із проведенням виборів;*

проведення передвиборної агітації в період та в місцях, заборонених законом;*

умисне знищення чи пошкодження агітаційних матеріалів;*

умисне порушення порядку складання списків виборців; *

ненадання в установленому порядку протоколу підрахунку голосів на дільниці;*

ненадання фінансового звіту про надходження і використання коштів виборчого фонду.

Недоліком адміністративного законодавства також є питання визначення суб’єктом правопорушення лише індивідуальних суб’єктів, тобто фізичних осіб. Проте учасниками виборчого процесу є як індивідуальні суб’єкти, так і колективні (політичні партії, виборчі блоки політичних партій, засоби масової інформації тощо). Хоча це питання не є прерогативою виборчого процесу, однак великою мірою впливає на нього. У теорії адміністративного права наразі ведеться полеміка щодо доцільності та необхідності встановлення адміністративної відповідальності до юридичних осіб. На жаль, чинний Кодекс поки що не визначає адміністративним правопорушником юридичну особу. Однак тут слід відзначити, що за рамками правових норм Кодексу про адміністративні правопорушення існують положення, які встановлюють відповідальність для юридичних осіб. І ці санкції мають багато ознак саме адміністративних стягнень. Так, це передбачено Законом України «Про об’єднання громадян», Законом України «Про політичні партії», тобто для громадських організацій та політичних партій. Вважаємо за доцільне для вирішення цього питання використати досвід Росії: до закріплення суб’єктом адміністративної відповідальності юридичної особи на рівні Кодексу про адміністративні правопорушення, українському законодавцеві слід розробити та прийняти окремий закон про адміністративну відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства про вибори та референдуми до прийняття нового Кодексу про адміністративні правопорушення.

Слід також відзначити, що Україна в 2001