Тут і постає запитання: чи мають саме ці діяння бути криміналізованими? Та чи повинен член виборчої комісії нести покарання у вигляді обмеження волі терміном від 3 до 5 років або позбавлення волі до 3 років?

Вбачається, що за такі дії член комісії має нести юридичну відповідальність, проте в жодному разі не кримінальну. Слід зазначити, що за ці дії передбачена також і адміністративна відповідальність, диспозиція якої сформульована в частині 2 статті 186-2 КоАП [8; ст. 186-2]: «видача членом дільничної виборчої комісії виборчого бюлетеня за іншу особу». Постає питання, яку ж норму застосовувати. Не дає відповіді на це запитання й науково-практичний коментар чинного Кримінального кодексу. Однак, злочином повинно визнаватися лише таке суспільно небезпечне діяння, ступінь суспільної небезпечності якого досяг рівня, що вимагає боротьби з таким діянням кримінально-правовими заходами. У разі недотримання цієї умови виникає так зване розходження між суспільною небезпечністю діяння і його протиправністю — надмірна криміналізація діяння, за умов якої виникає невідповідність між правосвідомістю законодавця і правозастосовчих органів, з одного боку, і правосвідомістю більшості громадян — з іншого. Це призводить до повного незастосування або виняткового застосування на практиці кримінально-правової норми за значного поширення дій, що нею криміналізовані, або ж до притягнення до відповідальності осіб, дії яких формально протиправні, але позбавлені необхідного для злочинів рівня суспільної небезпечності.

Хоча формулювання чинної статті 158 було перенесено зі статті 129 вже скасованого Кримінального кодексу України і слід було сподіватися, що надалі воно буде декриміналізоване, проте практика законотворення у Верховній Раді свідчить про протилежне. Так, Кабінетом Міністрів України було подано проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про вибори народних депутатів України» (від 02.07.2002 р., реєстр. № 1287), яким передбачалося змінити формулювання частини першої статті 158 на таку: «Видача членом виборчої комісії виборчих бюлетенів громадянам з метою надання їм можливості проголосувати за інших осіб, або проголосувати більше ніж один раз в ході голосування, видача виборчих бюлетенів громадянам, які не включені до списку виборців на виборчій дільниці, або видача заповнених виборчих бюлетенів громадянам, а так само незаконна передача іншим особам незаповнених виборчих бюлетенів». Негативно щодо криміналізації цих діянь виступило Головне науково-експертне управління Верховної Ради України у своєму висновку до цього законопроекту. Ідею декриміналізації цих діянь досить часто підтримують різні науковці [40; с. 180].

Аналіз кримінального законодавства інших держав показує, що кримінальні кодекси Росії, Білорусі, Казахстану, Молдови, Киргизії не містять складів злочинів, пов’язаних із видачею членом виборчої комісії виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до списку виборців, або видача виборцеві виборчих бюлетенів (виборчого бюлетеня) замість інших виборців. Єдине, що однаково передбачено в цих кодексах, — це фальсифікація виборчих бюлетенів, підлог документів. По-іншому підійшов законодавець Албанії до питання притягнення до кримінальної відповідальності. Так, Виборчим кодексом Республіки Албанії за участь у голосуванні осіб, щодо яких відомо, що вони не мають цього права, та голосування більш ніж один раз або за іншу особу, при цьому передбачено покарання у вигляді виправних робіт до шести місяців.

Враховуючи вищевикладене, а також законодавчу практику інших держав, законодавцеві все ж слід декриміналізувати цей склад злочину.

Використана література

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України 1996 № 30. — С. 141.

2. Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 18.10.2001 р. № 2766-ІІІ // Вiдомостi Верховної Ради України. — 2001. № 51—52. — С. 265.

3. Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 18.11.1993 р. № 3623 —XII. — Українська правнича фундація: «ПРАВО», 1993. — 48 с.

4. Ставнійчук М. І. Актуальні питання формування системи гарантій забезпечення та реалізації виборчих прав громадян // Вибори та референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції К. — Нора-Друк, 2003 — С. 66.

5. Колпаков В. К. Адміністративне право України. — К.:Юрінком Інтер, 1999. — С. 289.

6. Відповідальність за порушення виборчого законодавства Франції: Витяги із законодавства Франції / Підгот. Ж. Пустовіт.

7. Пропозиції Президента України до Закону України «Про внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення виборчих прав громадян» //

8. Кримінальне право України. Загал. частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / За ред. П. П. Матишевського та ін. — К.: Юрінком Інтер, 1997. С. 62.