Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» міститься вимога щодо встановлення середньозваженого показника вартості за останній квартал року, що передує року проведення виборів, тобто за період з 1 жовтня по 31 грудня 2005 року. Разом із тим, цим же Законом зобов'язано ЗМІ встановити розцінки вартості одиниці друкованої площі та одиниці ефірного часу в ЗМІ на основі середньозваженого показника не пізніш як за 130 днів до дня виборів, тобто до 15 листопада 2005 року включно.
Отже, «завдяки» таким положенням Закону і ЗМІ, і Центральна виборча комісія разом з Нацрадою та Держкомтелерадіо були поставлені в досить складне становище. Вихід з цього знайшли, як на мене, правильний - дозволити ЗМІ використовувати дані за четвертий квартал 2005 року, але за період з 1 жовтня по 15 листопада 2005 року.
Крім того, законодавець також не подбав про ті ЗМІ, що зареєстровані після 15 листопада 2005 року, а також ті, які не мають надходжень за розповсюдження комерційної реклами за період з 1 жовтня по 15 листопада 2005 року. Яким саме чином вони змогли б встановити свої розцінки для розповсюдження передвиборної агітації під час виборів за рахунок коштів виборчих фондів кандидатів? Довелося знову шукати вихід з такої ситуації. Було прийнято рішення дозволити ЗМІ застосовувати дані за весь період з початку їх діяльності до дати розрахунку середньозваженого показника вартості одиниці ефірного часу (друкованої площі).
Отже, на жаль, під час підготовки до цієї виборчої кампанії знову довелося виконувати норми Закону, які, на мій погляд, є непотрібними. Я неодноразово наголошував на тому, що така величина, як середньозважений показник, повинна бути скасована, оскільки її застосування є вкрай проблемним і необгрунтованим, адже законодавцем не встановлено ні методики, за якою повинен визначатися цей показник, ні форми - чи це фіксована цифра, чи це діапазон цифр, а також не враховано об'єктивної дії ринкових механізмів на ринку ЗМІ, зокрема таких, як попит і пропозиція, конкуренція тощо, які нівелюють такий спосіб регулювання розцінок ЗМІ.
Для фіксування встановленої розцінки та можливості контролю достатньо було б ЗМІ одноразово опублікувати цю розцінку в друкованому ЗМІ. Однак у Законі залишилася вимога щодо надсилання ЗМІ встановлених розцінок до Центральної виборчої комісії, незважаючи на те, що ця процедура є, знову ж таки, непотрібною і лише ускладнює і без того вкрай напружену в період виборчого процесу роботу Комісії.
Хочу зауважити, що в Законі досить слушно виписано положення про те, що фіксовані розцінки на основі середньоарифметичного значення ціни встановлюються лише для проведення передвиборної агітації за рахунок коштів виборчих фондів партій (блоків). Це означає, що агітація за рахунок коштів Державного бюджету України буде розповсюджуватися ЗМІ за договірними цінами відповідно до укладених договорів між виборчими комісіями та ЗМІ. Гадаю, це дасть змогу заощадити значну суму коштів Державного бюджету України. Адже досвід минулих виборів показав, що представники деяких ЗМІ, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, зокрема Національна телекомпанія України, безпідставно завищували суми оплати наданих ними послуг з розповсюдження матеріалів передвиборної агітації шляхом неправильного розрахунку розцінок.
На жаль, законодавство України про вибори є недосконалим і в частині строків початку проведення передвиборної агітації. Так, відповідно до частини першої статті 65 Закону партія (блок), кандидати в народні депутати України мають право розпочати свою передвиборну агітацію
З моменту прийняття Центральною виборчою комісією рішення про реєстрацію кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку).
З урахуванням вимог частини другої статті 55, частин другої та шостої статті 61 Закону, початок передвиборної агітації теоретично можливий приблизно з 4 грудня 2005 року (наприклад, якщо висування кандидатів у депутати відбудеться 27 листопада, подання документів до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатів у депутати - 28 листопада, а Комісія прийме рішення про реєстрацію кандидатів у депутати на сьомий день з дня отримання відповідних документів, тобто 4 грудня 2005 року).
Разом із тим, згідно з частиною другою статті 50 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (далі - Закон про місцеві вибори) передвиборна агітація на місцевих виборах розпочинається за 30 днів до дня місцевих виборів, тобто з 24 лютого 2006 року.
З огляду на те, що вибори депутатів до місцевих рад усіх рівнів, крім сільських, селищних, міських, проводяться за пропорційною системою, може мати місце ситуація, за якої буде порушено Закон про місцеві вибори в частині строків початку проведення передвиборної агітації. Адже партії (блоки), які балотуються і у Верховну Раду України й у місцеві ради, розпочнуть свою передвиборну агітацію на виборах до Верховної Ради України раніше строку, дозволеного для агітації на місцевих виборах, опосередковано «рекламуючи» себе і на місцевих виборах та порушуючи строки проведення агітації на місцевих виборах. Відтак, маємо ситуацію, коли норма одного закону «накладається» на норму іншого.
Вихід із такої ситуації полягає, на мою думку, в тому, що за допомогою здійснення контрольних функцій виборчі комісії матимуть змогу з'ясувати, чи правильно розповсюджується той чи інший матеріал передвиборної агітації. Адже відповідно до Закону передвиборна агітація здійснюється, зокрема, за рахунок коштів виборчих фондів партій (блоків), відповідно ж до Закону про місцеві вибори - за рахунок коштів виборчих фондів республіканських (в Автономній Республіці Крим), обласних, районних, районних у містах, міських організацій політичних партій та їх виборчих об'єднань