- блоків, від яких зареєстровано кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міських, районних у містах, районних, обласних, Київської та Севастопольської міських рад (далі -кандидати, місцеві організації партій (блоки). Крім цього, відповідно до вимог вищезазначених законів передвиборна агітація у ЗМІ може здійснюватися лише на підставі відповідних договорів, укладених між ЗМІ та розпорядниками поточних рахунків виборчих фондів партій (блоків) або уповноваженими особами місцевих організацій партій (блоків).
Отже, на підставі аналізу змісту відповідних договорів, дослідження переміщення (руху) коштів на рахунках виборчих фондів партій (блоків) та місцевих організацій партій (блоків), можна з'ясувати, було порушено вимоги вищезазначених Законів, чи ні.
Проблемним може стати застосування частини першої статті 68 Закону щодо дотримання ЗМІ принципу рівних умов, а також положення частини дев'ятої статті 68, за якою ЗМІ, який надав ефірний час або друковану площу одній партії (блоку), не може відмовити в наданні ефірного часу чи друкованої площі на тих же умовах іншій партії (блоку). Дійсно, складно, особливо при великій кількості партій (блоків), забезпечити всім рівні умови. Тим паче, що Законом не визначено, що під цим мається на увазі - чи це лише рівний доступ (за однаковою ціною, з рівною можливістю всіх бажаючих скористатися правом розповсюдження агітації в одному і тому ж ЗМІ тощо), чи це рівноцінна якість (однаковий за рейтингом, кількістю потенційної аудиторії проміжок часу чи місце друкованої площі)? Крім того, ефірний час і друкована площа не є «гумовими», а квота встановлена для розповсюдження лише однієї форми передвиборної агітації - політичної реклами, стосовно ж інших її форм, то такої квоти немає. Однак обов'язок надати ефір та друковану площу всім, хто виявив таке бажання, є... Тому ЗМІ повинні дуже серйозно підходити до питання планування свого ефірного часу та друкованої площі, щоб забезпечити беззастережне дотримання вимог Закону.
Можливі також проблеми щодо розповсюдження в мас-медіа інформаційних повідомлень (новин) під час виборчого процесу. Змінена 17 листопада 2005 року норма Закону - частина дванадцята статті 68 - може застосовуватися представниками деяких ЗМІ недобросовісно. Було б цілком справедливо, якби ця норма містила положення про те, що висвітлення виборчого процесу ЗМІ в інформаційних повідомленнях (новинах) здійснюється без коментарів та оціночних суджень. Адже новини - це не той формат, у якому можна допускати такі речі. Виборець самостійно здатен оцінити ту чи іншу інформацію, подану в новинах. Тим паче, що професійні ЗМІ, які дбають про свій рейтинг та ім'я, саме так повинні подавати новини завжди - без коментарів та оціночних суджень, а не лише під час виборчого процесу.
Незрозумілою є позиція законодавця щодо означення матеріалів передвиборної агітації.
Так, частиною тринадцятою статті 69 Закону встановлено, що протягом демонстрації політичної реклами обов'язково подається повна назва її замовника у формі текстового повідомлення, яке має займати не менше 15 відсотків площі екрану і бути виконане контрастним кольором до фону та бути сприйнятним для глядача. Виникає цілком закономірне запитання: чому саме політичну рекламу необхідно позначати таким чином, а як бути з іншими матеріалами передвиборної агітації? І, хоча частиною сімнадцятою статті 71 закріплено положення про те, що всі матеріали передвиборної агітації повинні бути відокремленими від інших матеріалів і означені як такі, однак способу такого означення Законом не встановлено, він чомусь вибірково визначений лише для політичної реклами.
Отже, окреслю найважливіші тези щодо проведення передвиборної агітації в ЗМІ під час парламентських виборів 2006 року:
1) агітація здійснюється на умовах рівної (однакової) оплати партіями (блоками) за одиницю ефірного часу чи друкованої площі;
2) розцінки вартості одиниці ефірного часу (друкованої площі) встановлюються самими ЗМІ не пізніш як за 130 днів до дня виборів у розмірі, що не може перевищувати розміру середньоарифметичного значення ціни за комерційну рекламу за січень - вересень 2005 року, та опубліковуються ними в друкованих ЗМІ;
3) ЗМІ не може надавати жодних знижок чи встановлювати будь-які надбавки на розповсюдження матеріалів передвиборної агітації;
4) ЗМІ, який надав ефірний час або друковану площу одній партії (блоку), не може відмовити в наданні ефірного часу чи друкованої площі на тих же умовах іншій партії (блоку);
5) ефірний час (друкована площа) надається партії (блоку) виключно на підставі угоди, що укладається від імені партії (блоку) розпорядником поточного рахунку виборчого фонду партії (блоку) з телерадіоорганізацією (редакцією друкованого ЗМІ) будь-якої форми власності; без укладення такої угоди та надходження коштів на рахунок телерадіоорганізації (редакції друкованого ЗМІ) надання ефірного часу (друкованої площі) партії (блоку)забороняється;
6) ЗМІ усіх форм власності можуть висвітлювати виборчий процес у будь-яких формах, однак виключно на засадах об`єктивності, неупередженості та збалансованості, без коментарів та оцінок.
На завершення хочу обов`язково нагадати про необхідність дотримання правової культури та виховання правової свідомості, оскільки проблема їх відсутності як у представників деяких ЗМІ, так і у представників деяких виборчих комісій та політичних партій, - є, на мою думку, найважливішою проблемою під час виборів.
Найдосконаліші норми найкращого закону не «спрацьовуватимуть», якщо у суб`єктів правозастосування не буде бажання сумлінно та беззастережно виконувати вимоги законів.
Використана література
1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України 1996 № 30. — С. 141.
2. Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 18.10.2001 р. № 2766-ІІІ // Вiдомостi Верховної Ради України. — 2001. № 51—52.
3. Результати спостереження за ходом голосування 31.03.2002 р. Комітету виборців України // Інтернет-видання «Політична Україна». — .
4. Висновок Головного науково-експертного управління