Зазначена проблема не знайшла вирішення і в Законі „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”. Так, відповідно до частини першої статті 50 Закону, передвиборна агітація – це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або проти певного суб’єкта виборчого процесу. Таким чином, під передвиборною агітацією Закон розуміє пряме схиляння виборців голосувати за або проти кандидатів на місцевих виборах. Визначення політичної реклами у Законі взагалі відсутнє.

Варто також відзначити, що Закон, на відміну від Закону „Про вибори народних депутатів України”, не дає чіткої відповіді на питання про те, які види діяльності мають відноситись до передвиборної агітації. Зокрема, частиною третьою статті 66 Закону „Про вибори народних депутатів України” до політичної реклами (і, відповідно, передвиборної агітації) віднесено використання символіки та логотипів партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу, повідомлення про підтримку партією (блоком), кандидатом у народні депутати публічних заходів або привернення уваги до факту участі у таких заходах партії (блоку), чи певних осіб як кандидатів народні депутати України. Однак Закон „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” не дозволяє говорити про те, що використання символіки місцевих організацій партій, повідомлення про участь у публічних заходах суб’єктів виборчого процесу слід вважати передвиборною агітацією (якщо, зрозуміло, використання символіки або повідомлення про участь суб’єктів виборчого процесу (підтримку ними проведення відповідного публічного заходу) не супроводжується прямим схилянням виборців голосувати за або проти місцевих організацій партій (блоків), кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови).

Частиною першою статті 50 Закону визначено коло суб’єктів здійснення передвиборної агітації. До таких суб’єктів Закон відносить лише місцеві організації партій (блоки), кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, зареєстрованих відповідною виборчою комісією для участі у виборах. Таким чином, Закон невиправдано звужує коло суб’єктів передвиборної агітації. Сумнівними з точки зору відповідності Конституції України є положення Закону, якими визначено вичерпний перелік форм участі громадян України у здійсненні передвиборної агітації. Частиною першою статті 50 Закону передбачено, що громадяни України мають право вільно обговорювати політичні, ділові та особисті якості кандидатів у депутати, кандидатів на посади сільського, селищного, міського голови, їх передвиборні програми, а також передвиборні програми місцевих організацій партій (блоків). Таким чином, у світлі положень частини першої статті 50 випливає, що громадяни України не є суб’єктами здійснення передвиборної агітації і, відповідно, не можуть агітувати за або проти кандидатів на місцевих виборах.

Забезпечення рівних можливостей суб’єктів виборчого процесу у здійсненні передвиборної агітації

До Закону „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” 21 грудня 2005 року було внесено ряд змін, спрямованих на забезпечення рівності можливостей суб’єктів виборчого процесу у здійсненні передвиборної агітації. Зокрема, відповідно до частини п’ятої статті 53 Закону засіб масової інформації, який надав ефірний час або друковану площу одному кандидату, місцевій організації партії (блоку) – суб'єкту виборчого процесу, не може відмовити у наданні ефірного часу чи друкованої площі на тих же умовах іншому кандидату, місцевій організації партії (блоку) – суб'єкту виборчого процесу. Частиною четвертою статті 51 Закону передбачається, що якщо будинок (приміщення) незалежно від форми власності було надано для проведення передвиборного публічного заходу чи передвиборної агітації одному кандидату, місцевій організації партії (блоку), власник (володар, користувач) цього будинку (приміщення) не має права відмовити в його наданні на тих же умовах іншому кандидату, місцевій організації партії (блоку) – суб'єкту виборчого процесу. У зв’язку з цим виникає питання: чи дозволяють зазначені новели Закону забезпечити рівність можливостей кандидатів у здійсненні передвиборної агітації?

З нашої точки зору, реалізація низки положень Закону в частині, зокрема, заборони відмови засобом масової інформації у наданні ефірного часу (друкованої площі) суб’єкту виборчого процесу на тих самих умовах, на яких ефірний час (друкована площа) надавалась іншому суб’єкту виборчого процесу, може бути ускладненою. Так, у відповідності до статті 13 Закону „Про рекламу” час мовлення, відведений на рекламу, впродовж виборчого процесу не може перевищувати 20 % фактичного обсягу мовлення протягом астрономічної доби і 25% – впродовж астрономічної години. Таким чином, аудіовізуальний ЗМІ може відмовити суб’єкту виборчого процесу у наданні ефірного часу лише на тій підстави, що передбачені Законом „Про рекламу” квоти для розміщення реклами використано, а Закон „Про рекламу” забороняє розміщення реклами понад квоту. Забезпечення рівних можливостей у здійсненні передвиборної агітації у друкованих ЗМІ, у приміщеннях для проведення публічних заходів обмежується періодичністю виходу друкованого ЗМІ у друк (якщо ЗМІ виходить у друк лише декілька разів протягом періоду, відведеного для підготовки та проведення виборів, то можливості такого ЗМІ розмістити матеріали передвиборної агітації всіх суб’єктів виборчого процесу є обмеженими); зобов’язаннями за угодами купівлі-продажу відповідних рекламних площ; зобов’язаннями за договорами оренди приміщень, придатних для проведення передвиборної агітації. Таким чином, відповідні положення Закону мають значною мірою декларативний характер.

Рівність можливостей суб’єктів виборчого процесу у здійсненні передвиборної агітації обмежується також