положеннями Закону, у відповідності до яких офіційні повідомлення про дії кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільських, селищних, міських голів пов’язані з виконанням ними посадових (службових) повноважень, передбачених Конституцією України або законами України, і підготовлені в порядку, визначеному Законом України „Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації”, не належать до передвиборної агітації (частина третя статті 50 Закону). Закріплення відповідної норми в Законі в умовах відсутності будь-яких обмежень щодо їх тривалості, можливостей коментування (за винятком заборони щодо супроводження відповідних повідомлень коментарями агітаційного характеру) не сприяє забезпеченню принципу рівності можливостей суб’єктів виборчого процесу у здійсненні передвиборної агітації – кандидати, які обіймають посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, мають значно більше можливостей у висвітленні своєї діяльності в ЗМІ порівняно з кандидатами, які не обіймають відповідних посад.
Здійснення передвиборної агітації за рахунок коштів місцевого бюджету
Закладений в основу Закону „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” підхід до правового регулювання фінансування передвиборної агітації за рахунок коштів місцевого бюджету, отриманих як цільова субвенція з Державного бюджету на підготовку та проведення місцевих виборів, є цілком аналогічним підходам, визначеним іншими виборчими Законами.
Законом передбачено три основні форми передвиборної агітації за рахунок коштів місцевих бюджетів: 1) виготовлення та розміщення інформаційних плакатів місцевих організацій партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу у розрахунку по два примірники на кожну ДВК (стаття 52 Закону); 2) опублікування передвиборних програм в місцевих державних та комунальних друкованих ЗМІ (стаття 54 Закону); 3) використання ефірного часу для проведення передвиборної агітації, наданого державними та комунальними телерадіоорганізаціями між 19 та 23 годинами за київським часом (стаття 55 Закону).
Наявність бюджетного фінансування передвиборної агітації за рахунок коштів місцевих бюджетів, на наш погляд, заслуговує на двояку оцінку. З одного боку, надання суб’єктам виборчого процесу рівних можливостей доступу до державних та комунальних ЗМІ є додатковим механізмом забезпечення рівних можливостей цих суб’єктів у здійсненні передвиборної агітації. З іншого боку, варто звернути увагу і на те, що фінансування за рахунок бюджетних коштів саме цих форм агітації навряд чи можна вважати ефективним напрямом використання цих коштів. Це зумовлено декількома причинами. По-перше, кількість плакатів, які виготовляються за рахунок коштів місцевих бюджетів, є настільки низькою (всього два примірники на одну ДВК), що їх розміщення (або нерозміщення) жодним чином не позначається на рівні підтримки того чи іншого суб’єкта виборчого процесу виборцями. Крім того, завжди існує висока імовірність того, що відповідний інформаційний плакат не буде виготовлений взагалі або виготовлений з порушенням строків та вимог, передбачених статтею 52 Закону, розміщений плакат – знищений. По-друге, далеко не в усіх адміністративно-територіальних одиницях (наприклад, на районному або сільському рівні) функціонують державні та комунальні друковані ЗМІ, державні та комунальні телерадіоорганізації. Розміщення ж матеріалів передвиборної агітації, наприклад, кандидатів на посаду сільського голови чи депутата сільської ради в друкованих ЗМІ, засновником яких є, приміром, обласна чи міська рада, або надання кандидатам на посаду сільського голови ефірного часу на обласних телеканалах навряд чи можна вважати виправданим. Існує і обґрунтована загроза того, що друкований ЗМІ, державна або комунальна телерадіоорганізація не зможуть надати необхідний обсяг друкованої площі (ефірного часу) всім суб’єктам виборчого процесу, які мають на це право, через надмірну кількість кандидатів на місцевих виборах.
З нашої точки зору „реформування” фінансування передвиборної агітації за рахунок коштів місцевих бюджетів має полягати у наданні суб’єктам виборчого процесу можливості вибору оптимального напряму використання таких коштів. Звичайно, за згодою суб’єкта виборчого процесу відповідні кошти можуть використовуватись на цілі, визначені Законом, однак суб’єктам виборчого процесу варто надати можливість самостійно визначати напрями та механізми використання тих коштів, які виділяються на здійснення ними передвиборної агітації – такі кошти можуть бути перераховані до виборчого фонду кандидата (місцевої організації партії, блоку) і в подальшому використані на власний розсуд або ж витрачені ТВК на цілі, визначені угодами з відповідними суб’єктами виборчого процесу.
Обмеження у здійсненні передвиборної агітації
Стаття 56 Закону „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” встановлює широке коло обмежень та заборон щодо здійснення передвиборної агітації.
Так, частиною четвертою статті 56 Закону встановлена заборона проведення передвиборної агітації, що супроводжується наданням виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах цінних паперів, кредитів, лотерей, товарів та інших матеріальних цінностей або робіт чи послуг. Частиною п’ятою цієї ж статті передбачено, що реєстрація кандидатів, стосовно яких у судовому порядку встановлено порушення цієї вимоги, скасовується рішенням територіальної виборчої комісії. Редакція частин четвертої та п’ятої викликає декілька зауважень.
Перш за все, із зазначених положень Закону випливає, що санкція, яка застосовується до кандидата у випадку вчинення ним діяння, передбаченого частиною четвертою статті 56, не залежить від вартості робіт, послуг, матеріальних цінностей, які надаються під час здійснення перевиборної агітації. Іншими словами – надання виборцям агітаційної продукції – календарів, блокнотів, ручок із зображенням партійної символіки, які, по-суті, є матеріальними цінностями, потенційно може мати наслідком скасування рішення про реєстрацію кандидата. По-друге, формулювання частини п’ятої цієї статті („стосовно кандидатів”) не дозволяє визначити суб’єкта правопорушення і, відповідно, застосувати передбачені нею санкції. Зокрема незрозуміло, чи має скасовуватись рішення про реєстрацію кандидата у випадку, якщо передвиборну агітацію, що супроводжувалась наданням товарів, робіт, послуг, матеріальних цінностей,