У колективний договір включаються зобов'язання щодо проведення конкретних заходів по створенню сприятливих і безпечних для здоров'я людей умов праці; по впровадженню нових технологій та устаткування, що полегшують працю і поліпшують стан навколишнього середовища. В колективному договорі передбачаються заходи щодо забезпечення зростання продуктивності і оплати праці, професійної підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, соціального захисту працівників підприємства. Значне місце у колективному договорі відводиться зобов'язанням у галузі будівництва житла, будинків відпочинку, санаторіїв, медичних та дошкільних установ, спортивно-оздоровчих комплексів. Колективний договір має містити у собі виокремлений розділ, що висвітлює питання участі працівників у використанні прибутку підприємства, якщо це передбачене його статутом.

Сторони, які уклали і підписали колективний договір, повинні періодично (не менше двох разів на рік) взаємозвітувати про його виконання на зборах (конференції) трудового колективу.

Для подальшого розвитку підприємницької діяльності в Україні важливе значення має також Указ Президента України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 12 травня 1998 року № 456/98. Згідно з указом підтримка малого підприємництва має здійснюватися за такими напрямами: формування інфраструктури підтримки й розвитку малого підприємництва; створення сприятливих умов для використання суб'єктами малого підприємництва державних фінансових, матеріально-технічних та інформаційних ресурсів, а також науково-технічних розробок і технологій; запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності; удосконалення підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва; фінансова підтримка інноваційних проектів.

Крім того, Кабінетом Міністрів України розроблено та Верховною Радою України схвалено Державну програму підтримки малого підприємництва.

Розділ 2 Основні аспекти ведення підприємницької діяльності в Україні

2.1 Основні проблеми становлення і розвитку підприємств в Україні в перехідний період

Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних, організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий суб'єкт і суб'єкт права. За допомогою цих ознак, уніфіковано визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства. Підприємство є основною організованою ланкою народного господарства України.

В економіці України важливе місце відводиться малому та середньому бізнесу. Проблеми розвитку сектора малого і середнього бізнесу є об'єктом інтенсивної економічної і політичної дискусії як у трансформаційних країнах, так і в розвинутих ринкових економіках. Основними питаннями є роль сектора МСП у вирішенні соціальних проблем (таких як зниження безробіття і боротьба з бідністю) і в забезпечення економічного зростання. Від вирішення цих питань залежить зміст державної політики по відношенню до цього сектора. Оскільки розвиток МСП у трансформаційних економіках є важливою складовою структурних реформ, здійснення яких, як правило, відбувається досить повільно і болісно, актуальність цієї теми для такої країни, як Україна, дуже висока.

Результати теоретичних та емпіричних досліджень ролі сектора малого і середнього бізнесу вказують на те, що його частка в економіці країни (у валовому національному продукті і загальній чисельності зайнятих) є не причиною, а скоріше наслідком економічного розвитку. Виникає питання: наскільки виправдана підвищена увага до цього сектора і політика, спрямована на ріст його частки, в умовах трансформаційних країн? При відповіді на це питання варто враховувати дві важливих обставини. По-перше, у розвитих країнах оптимальні розміри підприємств і, відповідно, структура економіки, з погляду часток малого/середнього і великого бізнесу, визначалися переважно ринковим механізмом. В умовах трансформаційних країн (особливо країн СНД) структура економіки була успадкована від планово-командного минулого і характеризувалася домінуванням великих державних вертикально інтегрованих комплексів, що працювали у відсутності конкуренції і ринкових стимулів до задоволення запитів споживачів і ефективного виробництва. Незначна роль сектора МСП пояснювалась не особливостями дії ринкових сил, а відсутністю останніх. Ринкова трансформація означала необхідність серйозних структурних перетворень, одними з яких є зміни в структурі валового національного і промислового продукту, а також зміни часток підприємств різних розмірів у загальному розподілі. У цьому сенсі, політику, спрямовану на прискорене формування сектора МСП, який раніше практично був відсутній і символізував ініціативу приватного підприємництва, можна співставити із зусиллями по створенню необхідної ринкової інфраструктури і вона є економічно виправданою. Істотна роль МСП у розвитку конкуренції і приватної ініціативи, а також формуванні споживчої орієнтації у виробників товарів і послуг визначає і необхідність прискореного росту його частки, динаміка якого, особливо на початкових етапах трансформації, відображає динаміку ринкових реформ.

По-друге, оцінка ролі сектора МСП (як у розвинутих, так і в трансформаційних економіках) не повинна обмежуватися аналізом лише малих і мікропідприємств. На жаль, середній бізнес часто залишається осторонь економічних і політичних дискусій. Але ж саме приватний середній бізнес утворює своєрідний становий хребет західної економіки, оскільки має певні переваги у порівнянні як з малим, так і великим бізнесом. У порівнянні з малим, середній бізнес стійкіший до змін ринкової кон’юнктури, потенційно ефективніший, оскільки може використовувати ефект масштабу, має кращий доступ до зовнішніх джерел фінансування і більше можливостей для науково-технічних інновацій. У порівнянні з великим, середній бізнес гнучкіше реагує на кон’юнктурні зміни і більше орієнтований на задоволення індивідуальних потреб покупця. На ринку зайнятості значення середніх підприємств також дуже велике. Вони відіграють важливу стабілізуючу роль, оскільки в період зростання (на відміну від великих фірм) не мають тенденції до надмірної зайнятості, зате й у період спаду економічної активності досить стримані при скорочені персоналу. Розвинута економіка характеризується