до поетапності та природності історичного характеру їх розвит-ку. Не можна повністю відкидати класифікацію держав за істо-ричними типами (рабовласницька, феодальна, буржуазна). Важ-ливо зважувати на те, що критерій такого поділу обмежений певними рамками — «базисними», класово-економічними; що за формаційними межами залишено багато історичних явиш, які становлять глибинну сутність суспільства і держави.

Якому з двох підходів до типології держав слід віддати пере-вагу?

З позицій загальнолюдських цінностей, що перетворилися на домінуючі у другій половині XX ст., привабливіше виглядає цивілізаційний підхід — особливо до типології сучасних держав, які не можна підвести під формаційну класифікацію типів дер-жав. Сучасна концепція цивілізації (що відмовилася від попере-дньої оцінки цивілізації лише як культурної спільності та ґрунтується на визнанні її комплексного характеру) виявляється на-багато ширшою і багатішою за формаційний підхід. Вона дозволяє пізнавати минуле через усі форми діяльності людини — економіко-трудову, соціально-політичну, культурно-духовну та інші — в усьому різноманітті суспільних зв'язків. Вона актуальна тому, що в центр вивчення минулого і теперішнього ставить людину як творчу і конкретну особистість, а не як класово-знеособле-ний індивідуум; не тільки розрізняє протистояння класів і соці-альних груп, але й враховує сферу їх взаємодії на базі загально-людських цінностей.

Відзначимо, що класифікація держав за типами може бути здійснена за іншими критеріями.

Типи держав за рівнем захисту прав і свобод людини:—

правові: держави з режимом конституційної законності;—

неправові: або держави з режимом беззаконня, або держа-ви з режимом революційної законності. Типи держав за способом набуття влади:—

легітимні (набуття влади визнано законним із боку насе-лення країни і міжнародного співтовариства);—

нелегітимні, але існуючі де-факто (набуття влади здійсне-но незаконним шляхом).

Деякі наукові концепції сучасної державиXX ст. дало низку наукових концепцій сучасної держави, що обумовлено політичними процесами, які відбуваються в ній. Так, специфічний шлях розвитку державності деяких країн Азії та Африки (державна влада тут була узурпована партійною верхів-кою) породив наукову концепцію так званої перехідної державно-сті. Перехідна держава не вписується в рамки марксистсько-ленінської формаційної типології (рабовласницька, феодальна, буржуазна, соціалістична). Не підпадає вона й під критерій ци-вілізаційного підходу.

Відповідно до даної концепції перехідною є державність, що виникає в ході національно-визвольної боротьби незалежних народів і спирається на різнотипні виробничі відносини. У по-дальшому, в міру переваючого розвитку пануючої форми влас-ності (тут уже формаційний критерій), подібні держави повинні приєднатися до певного історичного типу держави — капіталіс-тичної або соціалістичної. Так виникла теорія про перехідну дер-жаву — державу соціалістичної орієнтації (орієнтація на общин-ну, спільну власність) і державу капіталістичної орієнтації (орі-єнтація на збереження приватної власності).

Перехідні держави були в усі історичні періоди. На європейському континенті, де позначився класичний ва-ріант їх розвитку, — це держави, перехідні (а) від рабовласниць-кого типу до феодального; (б) від феодального до буржуазного (капіталістичного); (в) від буржуазного до неокапіталістичного (інакше — до посткапіталістичного).

Україна також переживає перехідний період. Вона належить додержав, що взяли курс на гуманістичний демократичний пра-вовий розвиток.

Концепція держави «загального благоденства» (Дж. Мюрдаль, Дж. Стречи та ін.) висунута у середині XX ст. щодо розвинутих капіталістичних держав (так званих «максимальних» держав). Ця теорія стала противагою, антиподом концепції держави «нічно-го сторожа» («мінімальної» держави), що відстоювала невтру-чання держави в економічну сферу, у відносини робітника та підприємця, у соціальні питання. Теорія держави «благоденст-ва» взяла за основу ідею англійського економіста Дж.-М. Кейнса, відповідно до якої активне втручання держави в економічне життя є панацеєю від усіх соціальних негод, засобом згладжу-вання класових суперечностей, оздоровлення і стабілізації еко-номіки. Держава трактувалася як надкласова, що втратила свою стару класову сутність завдяки встановленню прогресивних по-датків, перерозподілу національного доходу, наданню соціаль-них послуг та ін.

Концепція держави «загального благоденства» є одним із варіан-тів теорії соціальної держави (див. главу «Соціальна правова дер-жава»).

Теорія «конвергенції» набула популярності наприкінці 50-х ро-ків XX ст. (П. Сорокін, Дж. Гелбрейт та ін.). Відповідно до цієї теорії в умовах науково-технічної революції (НТР) втрачається відмінність між капіталістичною та соціалістичною державами, відбувається їх зближення шляхом запозичення одна у одної позитивних рис, створюється «єдине постіндустріальне суспіль-ство». Процес «соціалізації» капіталістичної держави проявля-ється в елементах планування і державного регулювання еконо-міки. Процес капіталізації в соціалістичній державі полягає у зживанні «надмірної жорсткості» центрального державного управ-ління, визнанні приватної власності, розвитку ринкової еконо-міки, політичного плюралізму і мирного співіснування у сфері ідеології. У перспективі влада в конвергентному суспільстві, від-повідно до теорії, позбавиться класового характеру і суспільно-політичного забарвлення (капіталістична і соціалістична), управління перейде до менеджерів (управляючих) — особливого прошарку, що виник у ході НТР. Ця теорія протистояла марксистсько-ленінській теорії про відмирання держави і перерос-тання соціалістичної держави в суспільство комуністичного са-моврядування.

У СРСР також виникли течії, за основані на вихідних поло-женнях цієї теорії. Наприклад, А.Д. Сахаров визначав конверге-нцію як «такий, що реально відбувається, історичний процес зближення капіталістичної та соціалістичної світових систем, ко-трий здійснюється в результаті зустрічних плюралістичних змін в економічній, політичній, соціальній та ідеологічній сферах».

Ідеї про зближення і взаємовплив держав, що мають різно-манітні соціальні системи, є раціональними і потребують вирі-шення важливого питання про співвідношення внутрішньодер-жавного і міжнародного права.

В сучасних умовах, коли змінюється соціально-правова ха-рактеристика буржуазних держав, коли колишні «соціалістичні» держави, у тому числі Україна, стали на шлях формування гро-мадянського суспільства і побудови правової держави, виникла концепція майбутніх буржуазних і соціалістичних держав — дер-жави соціальної демократії, соціальної правової держави (див. главу «Соціальна правова держава»).

Використана література

1) Хропанюк. В.Н. “Теория государства и права” Москва 1993г.

2) “Общая теория права”