що вони: мають специфічний, тільки їм притаманний, зміст; характеризуються особливими суб'єктами, тобто певні їх учасники не можуть вступати в деякі інші види правовідносин. Так, приміром. Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною чи підприємницькою діяльністю або входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку. Такі відносини порівняно з іншими галузевими правовідносинами мають найбільш загальний характер.
Під принципами конституційно-правового регулювання розуміють найзагальніші нормативно-регулятивні правила поведінки, у яких відображаються сутність і соціальне призначення конституційного регулювання суспільних відносин.
До них відносять принципи: верховенства права; верховенства і прямої дії Конституції та законів у системі нормативно-правових актів; загальної демократії; політичного, економічного та ідеологічного плюралізму; поділу влади; гуманізму; пріоритетності норм і принципів міжнародного права порівняно з вітчизняним законодавством; державного та іншого гарантування прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, народовладдя, захисту суверенітету й територіальної цілісності України і т. д.
Використана література
1. Коментар до Конституції України. Інститут законодавства Верховної Ради України. Друге видання, виправлене й доповнене. - К. -1998. - 412с.
2.Конституційне право України / За ред. доктора юридичних наук, професора В.Ф.Погорілка; 3-е доопр. видання - К.: Наукова думка. - 2003.- 756 с.
3.Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. Друге вид., доповнене.-К.:Атіка, 2002.- 480 с.
4. Сінькевич О. Щодо особливостей норм конституційного права України/ Право України, - №11, 2002. – с.15-18.
5. Погорілко В., Федоренко В. Поняття, ознаки, види і структура конституційно-правових норм / Право України,- №11, 2001. – с.9-14.