РЕФЕРАТ

на тему:

„Основи цивільного права”

Особливості формування цивільного права в Україні

Відповідь на запитання, до якого типу належить цивільне пра-во України, має важливе практичне значення, оскільки від цього залежить визначення тенденцій його розвитку, можливість перед-бачення зусиль законодавців і визначення їх перспектив, напрями формування судової практики у країні, нарешті, обсяг матеріалу, який повинен засвоїти і яким має володіти юрист. До чого може призвести ігнорування такого чинника, свідчить сумнозвісний дос-від створення трастових компаній, багато в чому зумовлений спро-бою некритичного, без достатньої теоретичної основи перенесення інституту англосаксонського права у принципово іншу правову систему. Не забезпечена можливістю захисту за допомогою "права справедливості" і прецедентного права, як це має місце в англосак-сонській системі цивільного права, діяльність товариств із "довір-чого управління" майном значно зашкодила не тільки матеріально, а й морально, похитнула віру в перспективу розвитку цих відносин в Україні взагалі.

Тому при визначенні типології українського цивільного права необхідно враховувати особливості традиції приватного права в Ук-раїні, про що йшлося в попередніх розділах підручника. Нагадай-мо коротко, що ці особливості полягають у співіснуванні і одночас-ному впливі в Україні західної і східної традицій приватного права. Це зумовило ту особливість українського цивільного права, що інс-титути речового та зобов'язального права мають за основу принци-пові положення римського права (як правило, в німецькій інтер-претації), в той час як сімейне і частково спадкове право тяжіють ДО східної традиції.

Ця особливість має бути врахована і в процесі правотворчості, і при тлумаченні та застосуванні норм цивільного права.

Поки що зазначений чинник враховується недостатньо. Внаслі-док, наприклад, дискусій стосовно місця сімейного права в систе-мі українського права, співвідношення Цивільного та Сімейного кодексів створюються додаткові перешкоди комплексному онов-ленню цивільного законодавства.

Крім того, особливістю цивільного права України на сучасному етапі його розвитку є реформування цивілістичної доктрини (кон-цепції). Результатом такого реформування має бути (за сприятли-вих умов) перехід від "соціалістичної", "радянської" доктрини ци-вільного права до нового розуміння його як категорії, тотожної приватному праву.

Становлення традиції цивільного права в Україні

Початком становлення традиції цивільного права в Україні можна вважати створення у XVI ст. Статутів Великого Князівства Литовського, в яких намітився, хоча і вельми приблизно, але все ж досить виразний поділ права на галузі, в межах яких почали кон-ституюватися відповідні цивільно-правові та публічно-правові інс-титути.

Перший зі Статутів — Старий, прийнятий у 1529 р., — був пер-шим загальним кодексом Литовської держави, до складу якої вхо-дила тоді Україна. За своїм змістом і структурою він був близький до "Руської правди".

Оскільки його норми були досить архаїчними, в 1566 р. прийня-то другий — Волинський — статут. Дія Волинського статуту поши-рювалася на Волинь, Поділля і колишнє Київське князівство. Спеці-альні його розділи регулювали правове становище шляхти, шлюбно-сімейні відносини, опіку, продаж, спадкування, земельні спори тощо

Третій Статут, названий Новим, був прийнятий у 1588 р. Він досить широко регулював відносини власності на землю. Значна увага приділялася договірному праву. На відміну від давньорусько-го права, де була поширена усна форма договорів, Третій Статут встановлював як загальне правило вимогу письмової форми ци-вільно-правових угод. У деяких випадках була потрібна реєстрація договору в суді у присутності свідків. Досить детально врегульова-ні окремі види договорів: купівля-продаж, позика, майновий найм, застава тощо, а також відносини спадкування.

За своєю суттю Статути Великого Князівства Литовського були результатом використання і творчої переробки місцевого звичаєво-го права, литовського, німецького, польського цивільного законо-давства. При цьому були враховані і відіграли роль методологічно-го підґрунтя принципи та ідеї римського права.

Значення Статутів визначається не тільки їх змістом, а й тим, що вони вплинули на подальший розвиток законодавства в Украї-ні, Московській державі і Російській імперії. Так, Старий Статут використаний при створенні Соборного уложення 1649 р. в Мос-ковському царстві, Третій Статут (Новий) діяв у Київській, Поділь-ській та Волинській губерніях аж до 1840 р.

Крім того, Статути були використані при складанні "Прав, за якими судиться малоросійський народ".

"Права, за якими судиться малоросійський народ" — це збірник норм права XVIII ст., складений з метою регулювання відносин у

Лівобережній Україні. Після приєднання її до Московської держа-ви відповідно до Березневих статей на територію Гетьманщини дія московського законодавства не поширювалася. Тут продовжували діяти "колишні" права, тобто звичаєве право, польсько-литовське законодавство і Магдебурзьке право.

Оскільки Росія з міркувань використання додаткового чинника забезпечення централізації влади була зацікавлена в уніфікації за-конодавства Імперії, то в 1728 р. була створена комісія для розроб-лення законопроекту, який мав би регулювати відносини у Мало-росії на єдиних із загальноімперськими принципах.

У 1743 р. комісія подала законопроект, що називався "Права, за якими судиться малоросійський народ". Фактично це був перший кодекс українського права. При його складанні використані римські І німецькі правові джерела, Статути Великого Князівства Литов-ського, польське законодавство, Магдебурзьке і Хелменське право, саксонське право, звичаєве право України і судова практика.

У "Правах" значне місце посідають норми цивільного права, які становлять найбільшу за обсягом частину кодексу. Зокрема розділ X присвячений шлюбному праву, розділ XI — інституту опіки, роз-діл XII — спадкуванню за заповітом, розділ XIII — спадкуванню на підставі кровної спорідненості, розділ XIV — речовому праву тощо, розділ XV — договору найму і оренди нерухомості, розділ XVI - зобов'язальному праву (в тому числі забезпеченню зобов'язань), розділи ХУІІ-ХІХ — земельним відносинам. Таким чином, із ЗО розділів "Прав, за якими судиться малоросійський народ", 10 прис-вячені регулюванню цивільних відносин.

Проект не влаштовував царський уряд через